Люксембурзький палац

Люксембурзький палац (фр. Palais du Luxembourg) — палац-резиденція в Парижі, побудований для королеви Франції Марії Медичі (архітектор Соломон де Брос) на початку 17 століття. Одна з найкращих споруд французького бароко.

Люксембурзький палац
48°50′54″ пн. ш. 2°20′15″ сх. д.
Країна	Франція[1][2]
Розташування	Quartier de l'Odéond[2]
Тип	палац[1]
Стиль	бароко
Архітектор	Соломон де Бросс, Жермен Бофран і Жан-Франсуа Шальгрен
Дата заснування	1620
Адреса	Вулиця Вожирар
Люксембурзький палац Люксембурзький палац (Франція)
Медіафайли у Вікісховищі

Історія

Колись на цьому місті була садиба герцога Піне з родини Люксембург. На цьому місті в 1615-1631 роках для королеви Марії Медичі Соломон де Брос побудував палац, що отримав назву Люксембурзький.

Вважають, що Соломон де Брос відштовхувався від садового фасаду палаццо Пітті у Флоренції, що прибудував архітектор Бартоломео Амманаті (1511—1592) у стилі маньєризм. Але де Брос все зробив на французький манер: зменшив виступи бічних корпусів, використав менший руст, додав середню, невеличку вежу і скульптури. Парадний двір — курдонер — замкнув службовими корпусами. Національне забарвлення виявили й високі дахи Люксембурзького палацу, які не використовують у Флоренції. Архітектурний образ палацу набув неповторності й національної самобутності. Палац вдало доповнили сад бароко, партер у 25 гектарів і садово-паркова скульптура.

Саме для оздоблення цього палацу художник із Фландрії П. П. Рубенс намалював картини зі сценами життя королеви Марії Медичі (тепер — Лувр, Париж). Після смерті королеви тут мешкав її син Гастон Орлеанський, молодший брат короля Луї 13-го.

У 20 столітті тут засідає Сенат Франції.

Впливи образу палацу

Королівський палац замок Шеверні

Сам Соломон де Брос створив спрощену копію Люксембурзького палацу, коли йому замовили приміщення для парламенту області Бретань. Будівля збережена і нині використовується як палац юстиції в місті Рен, Бретань.

Ще більший вплив архітектурний образ Люксембурзького палацу справив на архітектора Жака Буйє де Блуа. Той починав як скульптор-різьбяр і проходив стажування в майстерні Соломона де Броса в Парижі. Він створив новий фасад замку Шеверні, де дуже творчо використав знахідки де Броса.

На парадному фасаді використав тільки дощатий руст, утримався від всякого використання колон і пілястр (вони є у де Броса), навіть від гри виступаючих бокових веж — різалітів. В проміжках вікон другого поверху подав низку овальних заглибин з бюстами. Тільки ці бюсти та вікна і відіграють головну ролю оздоб в шляхетно стриманому, але по новому красивому фасаді. Лише головний портал замку-палацу виступає вперед і підкреслений вузькою баштою, що віддалено нагадує подібну на фасаді палацу де Броса. Збережені і високі, різноманітні за формою дахи, що йшли з французького середньовіччя. Ранішне бароко Франції неохоче відмовлялося від форм і надбань національної архітектури, що надало архітектурі країни 17 століття національного забарвлення і національного характеру попри всі іноземні ідеї і впливи.

Національне коріння відчуватиметься пізніше і в уславленому палаці Мезон-Лафіт (архітектор Франсуа Мансар), в замку Во-ле-Віконт (архітектор Луї Лево), що йшли від вивчення архітектурного образу Люксембурзького палацу.

Галерея

• 
  Люксембурзький палац
• 
  Люксембурзький палац, фасад
• 
  План Люксембурзького палацу
• 
  План Люксембурзького палацу з курдонером — парадним двором
• 
  Капелла палацу, 1622-1631
• 
  Сад Люксембурзького палацу, Париж

Див. також

• Сенат Франції
• Люксембурзький сад
• Французьке бароко

Джерела

• Всеобщая история искусств, т 4, М, «Искусство», 1963 (рос)
• Ротенберг Е. И. «Западноеропейское искусство 17 века», М, «Искусство»,1971 (рос)
• Каптерева Т.,Біков В., «Искусство Франции 17 века», М,"Искусство", 1969 (рос)