Вулиця Волошина (Львів)

У Вікіпедії є статті про інші вулиці з такою назвою: Вулиця Августина Волошина.

Вулиця Августина Воло́шина — вулиця у Галицькому районі міста Львова^[4][5], у межах історичного центру. Сполучає вулиці Джохара Дудаєва та Омеляна Поповича^[6].

Вулиця Августина Волошина Львів
Місцевість	Центр
Район	Галицький
Назва на честь	Августина Волошина
Колишні назви
Жепінського, Коральницька, Коралленштрассе, Коральницька, Десняка
польського періоду (польською)	Rzepińskiego, Koralnicka
радянського періоду (українською)	Коральницька, Десняка
Загальні відомості
Протяжність	120 м
Координати початку	49°50′11.3″ пн. ш. 24°01′51.6″ сх. д.
Координати кінця	49°50′08.1″ пн. ш. 24°01′53.8″ сх. д.
поштові індекси	79005[1]
Транспорт
Рух	односторонній
Покриття	асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі	№ 2, 4, 6, 8[2]
Поштові відділення	ВПЗ № 5 (вул. Мартовича, 2)[1]
Забудова	класицизм[3]
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r2843869
Мапа
Вулиця Волошина у Вікісховищі

Історія

Виникла у середині XIX століття, не пізніше 1853 року отримала назву Жепінського, у 1871 році її було перейменовано на Коральницьку, адже на ній, у будинку № 2 провадили торгівлю коралями Томаш та Ромуальд Турасєвичі (протягом німецької окупації вулиця називалася Коралленштрассе). У 1946 році, за радянських часів, отримала назву Десняка, на честь радянського письменника Олекси Десняка. Сучасна назва — з 1991 року, на честь політичного та релігійного діяча Закарпатської України Августина Волошина^[7][8].

Забудова

З непарного боку на вулицю Волошина виходять тильні фасади будинків, приписаних до проспекту Шевченка, що пролягає паралельно. З парного боку вулиця забудована типовими дво- та триповерховими чиншовими кам'яницями, зведеними у 1890-х роках.

Будинки

№ 1 — житловий будинок, в якому у міжвоєнний період розташовувалося англійське консульство. Нині цієї адреси не існує^[3].

№ 2 — наріжна триповерхова чиншова кам'яниця (інша адреса — вул. Джохара Дудаєва, 3) збудована наприкінці XIX століття, в оздобленні якої переважають елементи ренесансного декору. Будинок має дві фасадних стіни: довшу від вул. Джохара Дудаєва, коротшу — від вул. Августина Волошина. Основне декоративне скульптурне оздоблення будинку зосереджене в обрамленні вікон та вхідних брам. За часів Польської республіки у внутрішньому подвір'ї будинку містилася фабрика парфумів Айзенберґа^[3]. В будинку мешкав Роман Дзеслевський, перший у Львові професор електротехніки (викладав у Цісарсько-королівській політехнічній школі у Львові), депутат Галицького сейму.

№ 4 — триповерхова чиншова кам'яниця. На першому поверсі будинку містилися Спілка польських журналістів та фотоательє Єґера^[3].

№ 6 — триповерхова чиншова кам'яниця. У міжвоєнний період власником кам'яниці був Александер Ельстер. В будинку містилася фабрика ковдр та матраців А. Петрушевського^[9].

№ 8 — триповерхова чиншова кам'яниця. У міжвоєнний період в будинку містилася перукарня Цукерканделя^[3]. В будинку у 1978—1985 роках мешкав художник-графік Олександр Аксінін^[10].

На вулицю Августина Волошина виходять тильні фасади будинків, приписаних до проспекту Шевченка. Так, Почесне консульство Австрійської республіки у Львові має адресу — проспект Шевченка, 26, але головний вхід до дипломатичної установи розташований на вулиці Августина Волошина^[3].