Вулиця Мистецтв (Харків)

Вулиця Мистецтв — вулиця в центрі міста Харкова, розташована в Київському адміністративному районі. Починається від вулиці Григорія Сковороди і йде на південний схід до вулиці Кирпичова (до території Харківського політехнічного інституту). Вулицю перетинає Каплунівський провулок.

Вулиця Мистецтв Харків
Вулиця Мистецтв Вулиця Мистецтв
Місцевість	Нагірний район
Район	Київський
Колишні назви
Каплунівська, Рєпіна, Червонопрапорна
Загальні відомості
Протяжність	340 м
Координати початку	50°00′02.2″ пн. ш. 36°14′37.1″ сх. д.
Координати кінця	49°59′55.4″ пн. ш. 36°14′50.2″ сх. д.
поштові індекси	61002
Транспорт
Найближчі станції метро	«Архітектора Бекетова», 300 м «Ярослава Мудрого», 450 м
Рух	одно- та двосторонній
Покриття	асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі	від № 3 до № 21-А
Архітектурні пам'ятки	№ 4, 8, 17
Навчальні заклади	ХДАДМ
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r2450326
Мапа
Вулиця Мистецтв у Вікісховищі

Історія і назва

Вулиця Мистецтв розташована в центральній частині Харкова, в районі вулиці Григорія Сковороди (колишня Велика Німецька). Початкова назва — Каплунівська (1876).^[1] В першій половині XIX століття на місці сучасної вулиці Мистецтв було міське Каплунівське кладовище, за яким починалися орні землі державних селян. На території кладовища знаходилася Різдво-Богородична церква (1771, відома у Харкові як Каплунівська). На початку 19 ст. на її місці побудована кам'яна цвинтарна церква за проєктом П. А. Ярославського (освячена в 1810 р.). Каплунівський цвинтар був закритий для поховання в 1822 році. Цвинтарний храм в ім'я Різдва Богородиці, який мав назву Каплунівський від храмової ікони в ім'я Каплунівської Божої Матері, став парафіяльним. У 1841 р. церква була оновлена та освячена на честь Різдва Пресвятої Богородиці.^[1] А у 1845 році було прийнято рішення ліквідувати Каплунівське кладовище.

З 1830-х років державні селяни почали забудовувати територію колишнього кладовища. У 1856 році ця територія увійшла до меж Харкова, вулиця Велика Німецька була продовжена, нові споруди біля храму Різдва Пресвятої Богородиці отримали офіційну адресу — Каплунівська площа^[2].

У 1923 році Каплунівська вулиця отримала ім'я Іллі Рєпіна. 25 лютого 1928 р. перейменована на честь 10-річчя РСЧА на вулицю Червонопрапорну.^[1] У період німецької окупації Харкова у 1942—1943 рр. мала початкову назву.^[1] 20 листопада 2015 року вулиця змінила назву ще раз. При виконанні закону про декомунізацію Червонопрапорна вулиця отримала назву вулиця Мистецтв^[3].

Будинки

• Будинок № 4 — пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 129. Єпархіальний музей старожитностей та єпархіальна бібліотека, 1912 рік, архітектори В. М. Покровський, П. В. Величко. Будинок також є пам'яткою історії, охорон. № 92. Будинок побудовано в стилі модерн з елементами російсько-візантійського стилю другої половини 19 століття. Музей старожитностей у цьому будинку існував з 1913 по 1922 рік. У 1922—1931 роках тут розміщувався Будинок письменників ім. Василя Еллан-Блакитного, у цей період було реконструйовано інтер'єри.^[4] Пізніше тут працював Інститут проблем машинобудування АН УРСР, а після 1982 року — Радіоастрономічний інститут НАН України. На фасаді встановлено меморіальні дошки з іменами відомих письменників, а також дошки, присвячені науковцям Г. Ф. Проскурі і С. Я. Брауде, які працювали в цьому будинку^[5].
• Будинок № 5 — земельну ділянку, на якій розташовано цей будинок, купив у 1910 році купець 2-ї гільдії Іларіон Миколайович Шилов. У 1911 році Шилов почав будувати тут кам'яний 6-поверховий прибутковий будинок з підвалом і кам'яний 4-поверховий флігель з підвалом у глибині двору. У будинку було новітнє на ті роки обладнання — центральне водопостачання, каналізація, парове опалення, електрика. Флігель призначався для навчального закладу — приватної гімназії, засновницею якої стала Анфіса Степанівна, дружина Іларіона Шилова. Домоволодіння Шилова неодноразово продавалося, а після жовтневого перевороту, у 1920 році, було націоналізоване. У 1927 році будинок став студентським гуртожитком. Нині будинок використовується як житловий^[2].
• Будинок № 7/9 — дитяча музична школа № 6 імені М. В. Лисенка^[6].
• Будинок № 8 — пам'ятка архітектури, охорон. № 128. Будівля Харківського художнього училища, 1913 рік, архітектор К. М. Жуков. З 2001 року це Харківська державна академія дизайну та мистецтв^[5]. Будівля побудована у стилі українського модерну із застосуванням мотивів народного зодчества. На фасадах розміщені майолікові панно.^[4] 7 жовтня 2021 р. перед фасадом будівлі було відкрито пам'ятник засновниці малювальної школи Марії Раєвській-Івановій (скульптор — Неля Вітвіцька)^[7].
• Будинок № 17 — пам'ятка архітектури, охорон. № 130. Житловий будинок, 1913 рік, архітектор М. Ф. Піскунов.

Галерея

• 
  Будинок № 4
• 
  Будівля Харківського художнього училища. Нині — Харківська державна академія дизайну та мистецтв
• 
  Будинок № 17