Покровський Володимир Миколайович

Володи́мир Микола́йович Покро́вський (1864, Кам'янець-Подільський — 4 квітня 1924, Харків) — український архітектор, єпархіальний архітектор Харківської єпархії (1907—1917), педагог, професор.

Коротка інформація Покровський Володимир Миколайович, Народження ...

Покровський Володимир Миколайович

Народження	1863 Кам'янець-Подільськ, Російська імперія
Смерть	1924 Харків, СРСР
Поховання	13-е міське кладовище
Країна (підданство)	Російська імперія УНР Українська СРР
Навчання	Петербурзька академія мистецтв
Діяльність	архітектор, викладач університету
Праця в містах	Харків, Варшава, Москва і Київ
Архітектурний стиль	модерн і еклектика (архітектура)
Найважливіші споруди	Будинок з химерами, Трьохсвятительський храм, Прибутковий будинок Покровського і Казанський храм
Вчене звання	професор^[d]
Заклад	НТУ «ХПІ» і Харківський художній інститут
Нагороди
Покровський Володимир Миколайович у Вікісховищі

Remove ads

Біографічні відомості

Узагальнити

Перспектива

Володимир Миколайович Покровський народився 1864 року у місті Кам'янець-Подільський^[1]. Закінчив Імператорську Академію мистецтв у Санкт-Петербурзі у 1888 році із золотою медаллю. За роботу «Посольський дім» отримав звання класного художника І ступеня (1890)^[1]. Після завершення навчання певний час працював у Варшаві. Спочатку обіймав посаду архітектора Варшавсько-Холмської єпархії, однак залишив її після революційних подій 1905 року через загрозу безпеці своєї родини^[2]. Деякий час працював у московській межовій канцелярії^[2]. У 1906 році звернувся до харківського архієпископа Арсенія з проханням про призначення єпархіальним архітектором. Після затяжної хвороби, а згодом і смерти, попередника — архітектора Володимира Християновича Нємкіна — у 1907 році отримав цю посаду.

З початку діяльности в Харкові Покровський став активним учасником містобудівного життя міста. Його першим проєктом стала Трьохсвятительська (Гольбергівська) церква при Курязькому чоловічому монастирі^[2]. Згодом за його проєктами звели дзвіницю Мироносицької церкви, будівлі Єпархіального музею, бібліотеки, готелю, приватної жіночої гімназії, а також низку особняків і прибуткових будинків^[2]. Покровський мав репутацію активного та вимогливого архітектора: для поїздок по губернії придбав автомобіль і був членом Південноросійського автомобільного клубу^[2]. Він став одним із перших харківців, оштрафованих за порушення правил дорожнього руху^[2].

У 1909 році архітектор вирішив звести прибутковий будинок, в якому мешкав зі своєю родиною. Будівництво завершили в 1911 році, а в 1913-му через фінансові труднощі він продав будинок Георгію Пітрі, залишивши за собою одну з квартир як орендар^[2]^[3].

З 1917 року Покровський залишив посаду єпархіального архітектора і почав працювати разом з академіком О лексієм Миколайовичем Бекетовим у Споживчому товаристві Півдня Росії^[2]. Під час влади Добровольчої армії входив до складу Харківської міської думи від партії прогресистів^[1]. Восени 1919 року читав лекції («Основи кам'яної конструкції») на Вільному факультеті мистецтв (головою якого був професор Ф. Шміт). У 1921 році його звинуватили у співпраці з Добровольчою армією, але згодом усі обвинувачення були зняті^[1]. За участі Покровського було відкрито архітектурний факультет Харківського художнього інституту, професором якого він був обраний з 1922 року. З 1917 і до своєї смерті також був викладачем Харківського Технологічного інституту.

Володимир Покровський помер 4 квітня 1924 р., первісно його поховали на Івано-Усікновенському кладовищі, а після його знищення могилу перенесли на 13-те міське кладовище. Його могила є пам'яткою історії місцевого значення (охоронний №.

Remove ads

Творчість

Узагальнити

Перспектива

За проєктами Покровського зведено низку цікавих будівель Харкова, зокрема — будинок Історичного музею (передано нині монастирю). Окрім цього, за його проєктами побудовано храми в багатьох населених пунктах Харківської губернії, зокрема Вознесенську церкву в селі Борщівка в 1913 році. Також його роботи є у Сумській, Київській та Луганській областях.

Будівлі-пам'ятки архітектури в Харкові

Суспільні споруди

1889 — Магазин Жирардовської мануфактури (нині частина Покровського монастиря), вулиця Університетська, 10, охоронний № 7454-Ха^[4]. Реконструкція з В. Х. Нємкіним.
1912 — Готель, вул. Різдвяна, 7, охоронний № 7361-Ха
1912 — Єпархіальний музей старожитностей (нині Радіоастрономічний інститут НАН України), вулиця Мистецтв, 4, охоронний № 7227-Ха
1913 — Єпархіальне жіноче училище, вулиця Григорія Сковороди, 79^[5]^[6]
1914 — Приватна жіноча гімназія або Будинок з химерами (нині Навчальний корпус академії мистецтв), вулиця Чернишевська, 79, охоронний № 7491-Ха

Житлові будинки

1911—1913 — Житлові будинки, вулиця Ґарета Джонса, 8/1, 8/2, охоронний № 7388-Ха. Співавтор Л. Т. Леневич^[7].
1913 — Житловий будинок, вулиця Конторська, 7, охоронний № 7131-Ха
1913 — Власний житловий будинок, вулиця Чернишевська, 66, охоронний № 7490-Ха