Вулиця Дарії Гусяк (Львів)

Ву́лиця Дарії Гусяк — вулиця в Галицькому районі Львова^[3], в історичному центрі міста. Сполучає вулиці Шпитальну та Котлярську. Прилучається вулиця Ляйнберга^[4].

Вулиця Дарії Гусяк Львів
Вигляд на Дарії Гусяк від Шпитальної Вигляд на Дарії Гусяк від Шпитальної
Місцевість	Історичний центр Львова
Район	Галицький
Назва на честь	Дарії Гусяк
Колишні назви
Алембеків, Алембекґассе, Алембеків, Таманська
польського періоду (польською)	Alembeków
радянського періоду (українською)	Алембеків
Загальні відомості
Протяжність	170 м.
Координати початку	49°50′42.39″ пн. ш. 24°01′15.42″ сх. д.
Координати кінця	49°50′44.23″ пн. ш. 24°01′21.84″ сх. д.
поштові індекси	79007[1]
Транспорт
Рух	односторонній
Покриття	асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки	№ 11[2]
Навчальні заклади	Львівський технологічний ліцей
Поштові відділення	ВПЗ № 7 (вул. Гребінки, 6)[1]
Забудова	віденський класицизм
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	пошук у Nominatim
Мапа
Вулиця Дарії Гусяк у Вікісховищі

Історія та назва

Вулиця прокладена на початку 1890-х років. Назву отримала 1895 року на честь заслуженої для міста львівської родини патриціїв Алембеків. Сучасну назву — Таманська, вулиця отримала 1946 року, на честь півострова Тамань, на якому у 1792 році висадилися українські козаки Чорноморського війська на чолі з Антіном Головатим для поселення на землях вздовж річки Кубані.

18 липня 2024 року начальник ЛОВА ухвалив рішення про перейменування понад 130 вулиць в населених пунктах Львівщини, спираючись на рекомендації робочої групи з питань декомунізації при Львівській ОВА, до якої увійшли, зокрема, історики, ветерани poсійcько-української війни та активні жителі громад. Таким чином, вулиця Таманська перейменована на вулицю Дарії Гусяк, на честь зв'язкової Головнокомандувача Української повстанської армії, генерала-хорунжого Романа Шухевича, активістки Організації українських націоналістів Дарії Гусяк^[5].

Забудова

Вулиця Дарії Гусяк забудована переважно триповерховими (є одна чотириповерхова) кам'яницями кінця XIX — початку XX століть в стилі віденського класицизму^[6].

Під № 3 у міжвоєнний період містилася синагога «Лікитай шаймес — Хаверім коль Ісраель».

З північного боку вулиці, під № 11 розташована монументальна триповерхова будівля — колишня Єврейська промислова школа та державна школа імені Тадеуша Чацького^[7], споруджена 1891 року за проєктом архітектора Альфреда Каменобродського у стилі історизму. На часі листопадових боїв 1918 року будівля школи була осередком опору українського війська в цій околиці. Тут розташовувалася пробоєва сотня, якою командував хорунжий Михайло Мінчак. Сотня забезпечувала оборону центру міста з північно-західного боку та здійснювала наступальні дії у напрямку на Кортумову гору та Клепарів^[8]. За радянських часів тут була середня школа № 11, від 1978 року — міжшкільний навчально-виробничий комбінат, а з 1990 року — навчально-технологічний центр учнівської молоді. Від 5 липня 2007 року — НВК «Школа комп'ютерних технологій — Львівський технологічний ліцей»^[9]. На чільному фасаді збереглися три картуші із архітектурними зображенням гербів Львова австрійського періоду. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1036-м^[2].

Докладніше: Львівський технологічний ліцей

В кам'яницях Алембеків, що під № 10 мешкав громадський діяч, адвокат, публіцист доктор Гершон Циппер (1868—1941), а під № 14 — відомий єврейський художник—імпресіоніст Ерно Ерб (1878—1942)^[7].

В житловому будинку під № 12 за Польщі містився малярський заклад Штайна.

• 
  Колишня школа імені Тадеуша Чацького
• 
  Картуш з гербом Львова на фасаді колишньої школи
• 
  Ліпнина на бічному фасаді з роком побудови школи
• 
  З тильного боку школи