Клепарів

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Клепарів (значення).

Клепа́рів — місцевість Шевченківського району Львова, колишнє приміське село. Розташована між вулицями: Шевченка (з нижньою Городоцькою), Джерельна і Єрошенка; також прилягає (частково) до Кортумової Гори. Центральною віссю Клепарова є вулиця Клепарівська.

Клепарів Львів
Клепарів Вулиця Клепарівська біля Гори Страт
Загальна інформація
49°51′0.57″ пн. ш. 24°0′38.85″ сх. д.
Країна	Україна
Район	Шевченківський
Адмінодиниця	Львів
Засновано	1419
Поштовий індекс	79007, 79039[1]
Головні вулиці	Шевченка, Клепарівська, Золота, Джерельна
Заклади освіти та культури	Львівський державний університет безпеки життєдіяльності
Транспорт
Залізнична інфраструктура	Клепарів
Карта

Історія

Будівля читальні «Просвіти» на Клепарові (фото 1930 р.)

Панорама Клепарова (1915)

Клепарів відомий ще з XIII століття, коли король Данило споруджував навколо Львова укріплення для захисту від татар.

На початку XV століття міщанин Андрій Кльоппер з відомої львівської родини будівничих, що споруджувала навколо Львова мури, придбав 12 ланів цих земель. У 1419 році він спорудив тут маєток Кльоппергоф (що згодом трансформувалося у «Клепарів»). У «Географічному словнику Королівства Польського та інших країв слов'янських» стверджувалося про заснування села 1430 року^[2].

У 1535—1560-х роках місто викупило цей багатий маєток з гарними землями, ставками та виноградниками (в давні часи Клепарів славився вирощуванням винограду та вибілюванням полотна). Мешканці Клепарова займалися городництвом і садівництвом. Далеко за межами Львова були відомі клепарівські черехи (гібрид вишні і черешні, що ріс тільки у Львові).

Окрасою вулиці Клепарівської є Будинок військових інвалідів (нині — Львівський державний університет безпеки життєдіяльності), який звели у 1855—1863 роках за проєктом віденського архітектора Теофіла ван Гансена. У комплексі також збудували каплицю у романо-візантійських формах (нині — церква Покрови Пресвятої Богородиці)^[3].

У XIX столітті тут (у північній частині Клепарова) збудували залізницю.

У 1892—1896 роках на розі з вулицею Золотою за проєктом архітектора Юліуша Гохберґера збудували комплекс будинків притулку для вбогих фундації брата Альберта^[3].

У 1908 році вулицею Шевченка був прокладений електричний трамвай (тепер № 7).

З 1910 року тут діяла читальна «Просвіти», для якої зведено будівлю в стилі українського модерну (нині на вулиці Сосюри), згодом значно перебудована.

У 1930-х відкрили автобусну лінію на Клепарів — одну з перших у Львові^[3].

Згідно розпорядження Ради міністрів Польської республіки від 11 квітня 1930 року^[4] та реалізації проєкту перспективного просторового розвитку «Великого Львова», який розробляли ще під керівництвом архітектора-урбаніста Ігнатія Дрекслера, у 1931 році Клепарів приєднали до Львова^[3].

В культурі

До альбому Віктора Морозова «Тільку ві Львові» входить пісня «Панна Францішка», у якій оспівані події, що відбуваються на Клепарові.

У того ж Віктора Морозова в альбомі «Серце батяра» є пісня «Зеник» — про «закутого батяра» Зеника, який жив на Клепарові.

Сакральні споруди

• Церква Святого Івана Хрестителя (УГКЦ) (вул. Варшавська, 33);
• Церква Святого Андрія (УГКЦ) (вул. Варшавська, 38);
• Військовий храм Стрітення Господнього (УГКЦ) (вул. Клепарівська, 30);
• Церква Покрови Пресвятої Богородиці (ПЦУ) (вул. Клепарівська, 35).

• 
  Церква Святого Івана Хрестителя
• 
  Церква Святого Андрія
• 
  Військовий Храм Стрітення Господнього
• 
  Церква Покрови Пресвятої Богородиці

Важливі споруди

• Янівський цвинтар
• Краківський ринок