Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Вулиця Тобілевича (Львів)
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Ву́лиця Тобілевича — вулиця у Франківському районі міста Львова[5][6], що сполучає між собою вулиці Городоцьку та Федьковича[7].
Remove ads
Історія
Узагальнити
Перспектива
Сучасні вулиці: Коротка, Городоцька, Тобілевича, Залізнична та Чернівецька виходять на площу, яка не має офіційної назви. Колись львів'яни називали цей майдан Копитковим. До 1860 року тут розташовувалася Городоцька рогатка (митний пост), на якій, як й на інших міських рогатках, за в'їзд у місто збирали мито від кожного копита коня, що в'їжджав до Львова, прозване у народі «копитковим». Після побудови залізничного двірця рогатку перенесли далі, до трипроменевого перехрестя сучасних вулиць Городоцької, Кульпарківської та Любінської[8].
На південь від Копиткового майдану у 1895 році проклали вуличку[8], яка того ж року отримала назву Дзялинських[9], на згадку про родину Дзялинських (політика-реформатора Ксаверія Шимона, історика і бібліофіла Титуса Адама та громадсько-політичного діяча Яна Канти Дзялинських)[8]. За часів німецької окупації перейменована на Даймлерґассе[10], на честь німецького інженера, конструктора Готтліба Даймлера. Після другого приходу совітів у липні 1944 року на нетривалий час повернута передвоєнна назва — вулиця Дзялинських[11]. І вже у 1946 році вулицю було перейменовано, на пошану українського письменника, драматурга, актора, одного з корифеїв українського побутового театру Івана Карпенка-Карого (Тобілевича)[8][12][13].
Remove ads
Забудова
Узагальнити
Перспектива
Триповерхові чиншові кам'яниці на початку вулиці збудовані у 1895—1896 роках[8]. У 1905 році від вулиці Кентжинського (нинішня вулиця Федьковича) зведено декілька сецесійних будинків під №№ 9, 11, 12[14].
На рівні четвертого поверху будинку під № 8 збереглася дата «1887», але це не може бути роком спорудження цього чотириповерхового будинку. Можливо тут йдеться мова про її попередницю, оскільки нинішня будівля споруджена у 1920-х роках та оздоблена елементами модного тоді стилю ар-деко. За радянських часів призначення будівлі змінили на виробниче та розташували тут цехи Львівської шкіряно-галантерейної фабрики, а від 1998 року тут міститься швейне підприємство «Троттола»[14]. В одному з приміщень працює пекарня «Горіховий дім»[15], а також розташовано офіси низки компаній та магазини.
З непарного боку вулиці, у 1905—1906 роках за проєктом Альфреда Захаревича споруджений невеликий двоповерховий будинок для фабрики м'ясних виробів Людвика Кучинського[16][17], що отримав № 7. Будинок всередині мав новітнє, як на той час спорядження: електричні машини та залізобетонні перекриття, а гігієнічне облицювання стін проведене штучним мармуром, виготовленим на «Фабриці кахлевих печей. Іван Левинський». Фасад будинку, віддаленого вглиб ділянки, був вирішений з елементами закопанського стилю; на квітнику перед фабрикою Альфред Захаревич встановив фігуру Богородиці, роботи скульптора Теобальда Оркасевича[17]. Нині будинок № 7 є частково житловим, а на першому поверсі міститься стоматологічна клініка «Среда и Ко». Власником будинку № 9 у міжвоєнний період були Роман та Ядвіга Горґолевські[18], мешкав архітектор Ксенофонт Ковалевський[19], а також містився торговий дім «Вікторіус». На початку 2000-х років тут працювали магазин «Векторбуд» та відділення банку «Родовід»[4], нині — страхова компанія «Велтлінер» та хостел «Старий дворик».
Будинки № 3, 5, 7, 9, 11 внесено до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронними №№ 299-м, 300-м, 1674-м, 301-м, 302-м відповідно[3].
- Світлини вуличної забудови
- Житловий будинок
(вул. Тобілевича, 3) - Житловий будинок
(вул. Тобілевича, 5) - Колишня фабрика м'ясних виробів Людвика Кучинського
(вул. Тобілевича, 7) - Житловий будинок
(вул. Тобілевича, 9) - Внутрішнє подвір'я будинку
(вул. Тобілевича, 9) - Житловий будинок
(вул. Тобілевича, 11)
Remove ads
Примітки
Джерела
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads