Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Вулиця Тобілевича (Львів)

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Remove ads

Ву́лиця Тобілевича вулиця у Франківському районі міста Львова[5][6], що сполучає між собою вулиці Городоцьку та Федьковича[7].

Коротка інформація Вулиця Тобілевича Львів, Місцевість ...
Remove ads

Історія

Узагальнити
Перспектива

Сучасні вулиці: Коротка, Городоцька, Тобілевича, Залізнична та Чернівецька виходять на площу, яка не має офіційної назви. Колись львів'яни називали цей майдан Копитковим. До 1860 року тут розташовувалася Городоцька рогатка (митний пост), на якій, як й на інших міських рогатках, за в'їзд у місто збирали мито від кожного копита коня, що в'їжджав до Львова, прозване у народі «копитковим». Після побудови залізничного двірця рогатку перенесли далі, до трипроменевого перехрестя сучасних вулиць Городоцької, Кульпарківської та Любінської[8].

На південь від Копиткового майдану у 1895 році проклали вуличку[8], яка того ж року отримала назву Дзялинських[9], на згадку про родину Дзялинських (політика-реформатора Ксаверія Шимона, історика і бібліофіла Титуса Адама та громадсько-політичного діяча Яна Канти Дзялинських)[8]. За часів німецької окупації перейменована на Даймлерґассе[10], на честь німецького інженера, конструктора Готтліба Даймлера. Після другого приходу совітів у липні 1944 року на нетривалий час повернута передвоєнна назва — вулиця Дзялинських[11]. І вже у 1946 році вулицю було перейменовано, на пошану українського письменника, драматурга, актора, одного з корифеїв українського побутового театру Івана Карпенка-Карого (Тобілевича)[8][12][13].

Remove ads

Забудова

Узагальнити
Перспектива

Триповерхові чиншові кам'яниці на початку вулиці збудовані у 18951896 роках[8]. У 1905 році від вулиці Кентжинського (нинішня вулиця Федьковича) зведено декілька сецесійних будинків під №№ 9, 11, 12[14].

На рівні четвертого поверху будинку під  8 збереглася дата «1887», але це не може бути роком спорудження цього чотириповерхового будинку. Можливо тут йдеться мова про її попередницю, оскільки нинішня будівля споруджена у 1920-х роках та оздоблена елементами модного тоді стилю ар-деко. За радянських часів призначення будівлі змінили на виробниче та розташували тут цехи Львівської шкіряно-галантерейної фабрики, а від 1998 року тут міститься швейне підприємство «Троттола»[14]. В одному з приміщень працює пекарня «Горіховий дім»[15], а також розташовано офіси низки компаній та магазини.

З непарного боку вулиці, у 19051906 роках за проєктом Альфреда Захаревича споруджений невеликий двоповерховий будинок для фабрики м'ясних виробів Людвика Кучинського[16][17], що отримав  7. Будинок всередині мав новітнє, як на той час спорядження: електричні машини та залізобетонні перекриття, а гігієнічне облицювання стін проведене штучним мармуром, виготовленим на «Фабриці кахлевих печей. Іван Левинський». Фасад будинку, віддаленого вглиб ділянки, був вирішений з елементами закопанського стилю; на квітнику перед фабрикою Альфред Захаревич встановив фігуру Богородиці, роботи скульптора Теобальда Оркасевича[17]. Нині будинок № 7 є частково житловим, а на першому поверсі міститься стоматологічна клініка «Среда и Ко». Власником будинку  9 у міжвоєнний період були Роман та Ядвіга Горґолевські[18], мешкав архітектор Ксенофонт Ковалевський[19], а також містився торговий дім «Вікторіус». На початку 2000-х років тут працювали магазин «Векторбуд» та відділення банку «Родовід»[4], нині — страхова компанія «Велтлінер» та хостел «Старий дворик».

Будинки  3, 5, 7, 9, 11 внесено до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронними №№ 299-м, 300-м, 1674-м, 301-м, 302-м відповідно[3].

Remove ads

Примітки

Джерела

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads