Торгова вулиця (Маріуполь)

У Вікіпедії є статті про інші вулиці з такою назвою: Торгова вулиця.

Торгова вулиця — одна з найстаріших вулиць Маріуполя, що виконувала ролі головної, економічної та функцію зв'язку з шляхом на місто Таганрог. Вулиця також мала єдиний в 19 столітті вихід на дерев'яний міст через річку Кальміус. Другий залізобетонний міст через Кальміус буде побудований лише наприкінці 20 ст.

Торгова вулиця Маріуполь
Транспортна частина у бік площі Визволення Транспортна частина у бік площі Визволення
Місцевість	Історичний центр
Район	Центральний район
Колишні назви
вул. Третього Інтернаціоналу, Ростовська
Загальні відомості
Протяжність	3,2 км
Координати початку	47°05′24.8″ пн. ш. 37°33′29.9″ сх. д.
Координати кінця	47°06′43.6″ пн. ш. 37°34′48.4″ сх. д.
Транспорт
Автобуси	15а, 16а
Тролейбуси	2, 15
Маршрутні таксі	24, 112, 124, 153, 157, 201
Зупинки громадського транспорту	вул Миколаївська, Кафайська
Рух	1-2 смуги в обидва боки
Покриття	історична бруківка + асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки	колишнє училище Гіацинтова[1]
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r3517350
На карті	На карті населеного пункту
Мапа
Торгова вулиця у Вікісховищі

Історія

Житловий будинок на розі пр. Миру і вул. Торгової. Сталінський ампір

Торгова вулиця розташована в сучасному Центральному районі, має складний рельєф, оскільки прокладена на високому і хвилястому правому березі річки Кальміус. Піднімається угору з долини до верхівки пагорба, де колись були розташовані Харлампіївський собор та Базарна площа (нині площа Визволення).

Перетинається з такими вулицями і провулками:

• Італійська вулиця
• Георгіївська вулиця
• Проспект Миру
• Миколаївська вулиця
• Митрополитська вулиця
• Ковальський провулок
• Фонтанна вулиця
• Євпаторійська вулиця
• Каффайська вулиця
• Банний узвіз
• Готфейська вулиця
• Карасівська вулиця
• Бульвар Шевченко
• Мар'їнська вулиця
• Кальміуський провулок
• Кальміуська вулиця
• провулок Левицького
• Вулиця Левицького
• Заводський провулок
• Вулиця 10 Вересня

Початок вулиці розташований біля краю урвища — обриву, що відокремлює історичний центр міста Маріуполь від Слободки, поселення біля самого моря в низовині із самозахопленими ділянками під житло.

На цьому місті від урвища — обриву до вул. Італійської є залишки маленького бульвару з деревами і колись стриженими кущами.

• Будинок № 2. Колись тут був військкомат (військовий комісаріат). Саме тут збирались ті, кого мобілізували на війну з фашистською Німеччиною та ті, хто проводжав обранців на фронт.

• Знищений костел. Його вибудували на розі вулиць Італійської і Торгової. Костел висадили в повітря в роки безбожної п'ятирічки в 1930-ті роки. Вивільнену земельну ділянку віддали під дитячий садок. Садки, зрозуміло, потрібні, але не за рахунок знищення історичних чи архітектурних пам'яток. Тим паче що був готовий проект перебудови костелу в Маріупольський Будинок піонерів (арх. Флорищевський Михайло Васильович).

• Назва вулиці «Торгова» підкреслювала її головне тоді призначення. Тому вулиця була забудована низкою магазинів, складів і житлами тих, хто жив за рахунок торгівлі. Торгово-комерційна забудова вулиці доби сецесії і досі переважає на ній по обидва боки.

• Колишнє Реальне училище Гіацинтова. За часів СРСР його віддали під середню загальноосвітню школу № 3. Споруда постраждала від пожежі під час відступу з Маріуполя німецько-фашистських загарбників. Загарбники тоді розіслали містом запалювальників і історична частина міста сильно вигоріла та була позбавлена дахів. Лише на початку 1960-х рр. триповерхову споруду колишнього училища Гіацинтова без дахів — ремонтували і пристосували під помешкання управління будівельників. Навпроти училища на Торговій була і єдина в місті Ветеринарна аптека.

Виробничі ділянки

Торгова вулиця мала невеликі виробничі ділянки ще до перетворення Маріуполя у відоме індустріальне місто. Тут була розташована «ковбасня» у високій споруді у дворі — ковбасне виробництво чеха Карасека.

Саме на Торговій були Пивоварений завод та Ультрамариновий заводик. Всі вони зникли.

Не хлібом єдиним

Маріуполь, Торгова вулиця, крамниці. (Споруди знищені)

• Будинок № 37, колишня приватна музична школа Давидовича. Неподалік мешкала викладач музичної школи Соболевська Галина Казимирівна. Її син (В'ячеслав Соболевський) згодом стане відомим радянським піаністом, лауреатом декількох конкурсів, заслуженим артистом Російської Федерації.
• На Торговій вулиці (будиночок № 107) пройшло дитинство ще одного музичного діяча — тут мешкав Гришко Михайло Степанович, оперний співак Київського оперного театру, народний артист СРСР, лауреат Сталінської премії.
• В будиночку старшого брата на Торговій по смерті батьків пройшло дитинство знакової для Маріуполя особи — майбутнього уславленого художника Куїнджі Архипа.
• На розі вулиць Великої (колись Катерининської) та Торгової був розташований відомий в місті радянський книжковий магазин, спалений в 1941 р.
• Поряд з чисто комерційними (крамниця взуття братів Брон, крамниця Антона Бахалова, табачна крамниця Нерофиді) на вулиці Торговій був розташований паперовий магазин братів Голдрин. Пан Нерофиді та брати Голдрин друкували також поштівки з зображеннями міста тої пори.

Маріуполь на старих поштівках і фото

Привіт із Маріуполя. Поштівка доби сецесії

Маріуполь. Ринкова площа біля собору Св. Харлампія

• 
  Маріуполь. Колишній Харлампіївський собор 1845 р.добудови 1892, фото 1900 р.^[2]
• 
  Вулиця Миколаївська (Маріуполь)
• 
  Маріуполь. Європейська вулиця.
• 
  Церква Марії Магдалини на Олександрівській площі. Зруйнована, забудована театром^[3].
• 
  Маріуполь, Слободка, церква Св. Костянтина і Єлени^[4]
• 
  Маріуполь. Колишній будинок Хараджаєва О.Д., фото 1931 р.
• 
  Маріуполь. Міська тюрма і водонагнітна вежа.
• 
  Маріуполь. Трамвай на пр. Республіки (зараз просп. Миру). Позаду — кінотеатр «Перемога», фото 1948 р.

Стан на початок 21 ст

Перенесення головної магістралі міста на пр. Миру та ліквідація базару біля поруйнованого Харлампієвського собору зробили вулицю побічною і залишили за нею лише транспортну функцію. Вона і нині пов'язує історичний центр міста з прохідною заводу «Азовсталь» та місто — із Лівобережним районом на протилежному березі річки Кальміус.

І мешканцями міста Маріуполь, і міськвиконкомом були проігноровані всі без винятку історичні споруди вулиці, що прийшли у аварійний стан. Частка приміщень могла би стати майстернями ремісників, маленькими музеями чи виставковими приміщеннями, кафе тощо. Порожні земельні ділянки можна забудувати одно і двоповерховими будинками за індивідуальними проектами та створити сквери, котрих вулиця полишена зовсім.

У 2018 році однією із турецьких фірм було повністю перестелене дорожнє покриття, замінені комунікації, бордюри, відремонтовані тротуари на ділянці від бульвару Шевченка до проспекту Миру.

Джерела

• сборник «Мариуполь и его окрестности», 1892 г.
• сборник «Мариуполь и его окрестности: взгляд из XXI века», Мариуполь, изд-во «Рената», 2008.
• Буров С. Д.. «Маріуполь. Минуле». Маріуполь. ЗАТ Газета «Приазовский рабочий». 2003. ISBN 966-8208-06-04(рос.)
• газета «Ильичёвец», 14 сентября 2013 г.