Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Вулиці Івано-Франківська

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Remove ads

Вулиці Івано-Франківська — список вулиць міста Івано-Франківська. Наведено сучасні та історичні назви (за наявності).

Список вулиць

Узагальнити
Перспектива

Каталог містить шість хронологічних розділів. Це доба Незалежності, СРСР, німецька влада, польський міжвоєнний період, ЗУНР та Австро-Угорщина. Список подається без урахування вулиць сіл Микитинці, Крихівці, Вовчинець, Хриплин та Угорники. Вулиці села Опришівці (приєднано до Івано-Франківська в 1958 р.) позначені «Опр». У 1958 році до Станіслава також приєднали села Софіївку, Пасічну і Рінь (вулиці села Рінь позначено як «Мик-Рінь»)[1].

Каталог вперше був опублікований[2] у 2013 році на сторінках газети «Репортер» (Івано-Франківськ). Створили його місцеві краєзнавці — Іван Бондарев і Михайло Головатий.

Більше інформації Сучасна назва, Фото ...
Remove ads

Зниклі вулиці [1]

Більше інформації Сучасне розташування, СРСР ...
Remove ads

Історія створення вулиць[3][4][5]

Узагальнити
Перспектива

Теперішнє місто бере свій початок від Станиславської фортеці. Спочатку, в центральній укріпленій частині міста утворилася площа навколо ратуші, від якої були проходи до Галицької і Тисменецької фортечних брам. Своєю чергою, на передмістя вели під'їзні торговельні шляхи з інших населених пунктів краю, які тут поступово забудовувалися і ставали вулицями Галицькою, Заболотівською, Тисменецькою, Лисецькою (1786). Ще коли існувала фортеця, у XVIII ст. звідси були виходи на прогулянку по розчищеній алеї до так званої «звіринецької діброви» (сьогодні міський парк ім. Т. Шевченка), що є залишком Чорного лісу. Потім ця алея була обсаджена липами і в XIX ст. стала називатися Липовою вулицею. Паралельно з південного боку фортеці з'явилась ще одна вулиця, яка вела до с. Опришівці, яка дістала назву Каліцької (пізніше офіційні назви Зосина воля, Дадугіна (з 1994 р.), Є. Коновальця (з 1993 р.)). Тут у минулому і до Першої світової війни буквально в саморобних будках проживали каліки і жебраки. В архівних документах за 1798 р. повідомляється вперше про цісарську дорогу, яка вела від Станіслава до Лисця (теперішня вул. Мазепи).

Навколо фортеці, в передмістях було збудовано не один десяток фільварків, цегелень, тартаків (лісопильні), млинів. В пам'яті народу, а пізніше і на топонімічній карті міста з'явилися вулиці Двірська (колишня Братів Майданських, сьогодні Г.Хоткевича), Млинарська, Тартакова (Ю.Фучика), Петлюри (Льотчиків).

На початку XIX ст. Станіславська фортеця втратила своє військове значення, фактично ніким не доглядалася і поступово до 1816—1820 рр. була розібрана місцевими жителями. Камінням взятим із розібраного фортечного муру та веж, було встелено 24 вулиці в центрі міста. По засипаних канавах, вздовж колишнього фортечного муру, були прокладені теперішні вулиці Січових Стрільців, Дністровська, Василіянок. Але збереглися історичні мікротопонімні назви вулиць Валова, Замкова, провулок Фортечний.

У другій половині XIX ст. продовжується австрійське панування, але промисловий розвиток міста вже як окружного центру Галичини, особливо після прокладання з 1866 р. залізниці зі Львова, сприяв розширенню мережі вулиць, зокрема на північ і захід від центру.

1 січня 1925 р. до Станіслава були приєднані приміські села Княгинин[6] і Софіївка. Магістрат міста назвав в 1910 р. вулицю, яка з'єднувала вокзал з центром, Грюнвальдською — на честь 500-річчя Грюнвальдської битви.

Інтенсивніше найменування вулиць у першій половині XX ст, зокрема, у міжвоєнний період, спостерігається з 1921 р., коли Станіслав в період окупації Галичини поміщицькою Польщею став воєводським (обласним) центром. Тепер вони носили ім'я героїв недавніх війн та визначних політиків — Галлєра, пізніше Пілсудського (Вічевий майдан), генерала Желіговського (вул. Бандери), Падеревського (майдан Шептицького), Пєрацького (Шевченка), полковника Мостицького (Низова)[7].

В 30-х роках вже були опубліковані перші карти-схеми вулиць міста, де позначені (в основному польські) майже 150 назв.

В 1939 р., після возз'єднання західноукраїнських земель УРСР, 27 листопада[8] місто стає обласним центром Станіславської області. Почався процес перейменування вулиць на честь українських діячів, але через війну він не був завершений.

Thumb
Перейменування вулиць міста Станісловова під час Другої Світової Війни

Під час німецької окупації було перейменовано кілька центральних вулиць: Грюндвальську на Губернаторську, Сапіжинського — на Гітлер-штрассе (після війни — Радянська, сьогодні — Незалежності), Голуховського — на Герінг-штрассе (після війни вул. Пушкіна, сьогодні Чорновола) і т. д.

У післявоєнний період місцева радянська влада польські і німецькі назви вулиць скасувала, але поступово поряд з українськими почали інтенсивно під натиском комуністичної ідеології насаджуватися російські й радянські назви вулиць. Світова практика засвідчує, що найменування і перейменування — об'єктивний історичний процес, який має певні закономірності, що вивчає топономіка. Тому кожний інститут влади має враховувати, що топонім і мікротопонім (у назвах вулиць) — категорія мононаціональна, історична і географічна. Нарешті в цивілізованому світі топоніми також вважаються культурними надбаннями, тому оберігаються як історичні пам'ятки.

Нарешті, вже у період незалежності України, застосовується вищенаведена топонімічна модель, яка має давні українські джерела.

Сьогодні в м. Івано-Франківську з приміськими селами нараховується близько 500 вулиць, в тому числі третина провулків, 8 площ, 1 бульвар і 1 набережна. Про їх сумарну протяжність в кілометрах важко сказати, бо ніхто не підраховував, але відомо що найдовшою (понад 5 км) є вулиця Є. Коновальця.

Найвужчою в місті є вул. Тринітарська, яка свого часу була розрахована на проїзд брички, і то в одну сторону. Кількість вулиць в післявоєнні роки значно зросла за рахунок розширення і розбудови міста як на незайнятих площах, так і за рахунок приєднання приміських сіл, зокрема в 1958 р. — с. Пасічна, в (1962) р. — с. Опришівці, а в 1980-х роках сіл Крихівці, Хриплин, Угорники, Вовчинець, за рахунок яких додалося понад 100 вулиць.

За підрахунками історика-краєзнавця П. Арсенича, у 1994 р. 115 вулиць Івано-Франківська носила назви російських, 75 — українських і 15 західноєвропейських діячів. Тепер ця інформація застаріла.

Понад 50 вулиць були названі іменами учасників Другої світової війни, а 30 — російського революційного руху та громадянської війни, партійно-радянських діячів, які не мали жодного відношення як до історії міста, так і краю.

Тому міськвиконком спільно з депутатською комісією із залученням громадськості прийняли декілька рішень про перейменування вулиць. Таким чином, уже станом на 1996 р. були замінені 84 старі назви.

У період 2021-2023 р. було перейменовано більше 38 назв вулиць більшість перейменувань зумовлені тим, що старі назви вулиць мали радянське та російське походження, що було недопустимо після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну.[9] [10] [11] [12] [13]

Remove ads

Примітки

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads
Remove ads