Вусач-коренеїд жовтий

Вуса́ч-коренеї́д жо́втий (Dorcadion fulvum (Scopoli, 1763 = Prionus sanguinolentus Scopoli, 1772) — вид жуків з родини вусачів.

?Вусач-коренеїд жовтий
Dorcadion fulvum (Scopoli, 1763)
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Підцарство:	Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa)
Тип:	Членистоногі (Arthropoda)
Клас:	Комахи (Insecta)
Підклас:	Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас:	Новокрилі (Neoptera)
Надряд:	Голометабола (Holometabola)
Ряд:	Жуки (Coleoptera)
Підряд:	Всеїдні жуки (Polyphaga)
Інфраряд:	Кукуїформні (Cucujiformia)
Надродина:	Церамбікоїдні (Cerambycoidea) Latreille, 1802
Родина:	Вусачі (Cerambycidae) Latreille, 1802
Підродина:	Ляміїни (Lamiinae) Latreille, 1802
Триба:	Доркадіїні (Dorcadiini Latreille, 1825)
Рід:	Вусач-коренеїд (Dorcadion) Dalman, 1817)
Вид:	Вусач-коренеїд жовтий
Біноміальна назва
Dorcadion fulvum (Scopoli, 1763)
Посилання
Вікісховище:	Category: Dorcadion fulvum
Віківиди:	Dorcadion fulvum

Хорологія

Хорологічно D. fulvum є понтійним видом середземноморського зооґеографічного комплексу. Ареал охоплює Центральну та Східну Європу.

Екологія

D. fulvum трапляється на ґрунті, де живиться злаковими травами, об'їдаючи їх молоді пагони та листя. Пік чисельності на досягається в кінці травня. Літ триває з квітня по червень. Личинка розвивається в ґрунті.

Морфологія

Імаго

D. fulvum — середніх розмірів жук. Довжина тіла становить 15-19 мм. За скульптурою та формою тіла дуже схожий на попередній вид, проте відрізняється забарвленням. Тіло рудувате або каштанове, часто затемнене, проте ноги завжди рудого кольору.

Личинка

Тіло личинки товсте. Голова сильно втягнена в передньоспинку, гіпостом короткий, пронотум безбарвний, м'який, несклеротизований. Мозолі черевця зі слабко розвиненою скульптурою. Анальний отвір поперечний.

Життєвий цикл

Розвиток триває 2 роки.

Підвиди

• Dorcadion fulvum fulvum (Scopoli, 1763)
• Dorcadion fulvum cervae Frivaldszky, 1892
• Dorcadion fulvum canaliculatum Fischer von Waldheim, 1823
• Dorcadion fulvum opillicum Zamoroka, 2019^[1]

Література

1. Бартенев А. Ф. Обзор видов жуков-усачей (Coleoptera: Cerambycidae) фауны Украины // Вісті Харківського ентомологічного товариства. — 2003 (2004). — 11, № 1-2. — с. 24-43
2. Жирак Р. М., Пушкар В. С., Заморока А. М. Матеріали до вивчення ентомофауни північно-східної частини Івано-Франківської області // матеріали науково-практичної конференції «Природничі науки на межі століть» — Ніжин, 2004. — с. 36-37;
3. Загайкевич І. К. До вивчення вусачів (Cerambycidae) Станіславської обл. // Проблеми ентомології на Україні. — К.: Вид-во АН УРСР, 1959. — с. 45-47;
4. Загайкевич І. К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.;
5. Заморока А. М. Висотно-домінантний розподіл фауни жуків-вусачів на північно-східному меґасхилі Українських Карпат та південно-західній окраїні Східноєвропейської платформи // Вісн. Прикарпатського у-ту, серія біол. № 3 — Івано-Франківськ, 2003. — с. 112—127;
6. Łomnicki M. Catalogus Coleopterorum Haliciae. — Leopoli, 1884. — S. 1-43;