Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Військово-морські сили Аргентини
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Військово-морські сили Аргентини (ісп. Armada Argentina) — один з видів Збройних сил Аргентини. В основному мають у своєму складі військово-морський флот, морську піхоту, морську авіацію, частини та підрозділи спеціального призначення. Створені 1810 року.
День ВМС Аргентини відзначається 17 травня в річницю перемоги 1814 року, в битві біля Монтевідео, над іспанським флотом під час війни за незалежність.[2]
Головнокомандувачем ВМС Аргентини є президент. Управління, віддання наказів і координацію дій військ здійснює Міністерство оборони.
Головною базою Військово-морських сил Аргентини є Пуерто-Бельграно[en]. На 2007 рік особовий склад ВМС становив 20 033 військових і 7 437 цивільних працівників. Під управлінням ВМС знаходиться 4 морські бази, 4 бази морської авіації, 4 військові порти, 2 морські бригади, 3 бази морської піхоти, станція морської авіації, арсенал. На озброєнні ВМС Аргентини 72 судна і 75 літаків, зокрема 6 есмінців, 9 корветів, 6 швидкоплавних катерів, 4 патрульних катери, 3 субмарини, 3 транспортні кораблі, криголам, танкер, 11 буксирів і т. д.
Remove ads
Історія
Узагальнити
Перспектива
19 століття
Військово-морський флот Аргентини був створений після Травневої революції 25 травня 1810 року, з початком війни за незалежність від Іспанії. Флот вперше був створений для підтримки Мануеля Бельграно в парагвайській кампанії, але він був потоплений кораблями з Монтевідео і не брав участі в цьому конфлікті. Відновлення конфлікту з Монтевідео призвело до створення другого флоту, який брав участь у захопленні міста. Оскільки в Буенос-Айресі було мало морських фахівців, більшість моряків були з інших країн, наприклад, уродженець Ірландії Вільям Браун, який керував операцією. Оскільки витрати на утримання флоту були занадто високими, більшість аргентинських військово-морських сил складалися з приватирів.
Браун очолив аргентинський флот у подальших морських конфліктах під час війни з Бразилією та англо-французької блокади Ріо-де-ла-Плата.
У 1870-х роках Військово-морський флот Аргентини розпочав модернізацію. Наприкінці століття він мав у своєму складі:
- 5 броньованих крейсерів
- 4 броненосця берегової оборони
- 3 другокласні, швидкісні крейсери британського виробництва
- 7 сучасних малих крейсерів та канонерських човнів
- 4 есмінці
- 22 міноноски.[3]
Найпотужніші кораблі в цей час включали побудований в Італії броненосний крейсер "Гарібальді" та його кораблі-побратими: "Генерал Бельграно", "Генерал Пуейрредон" і "Сан-Мартін", кожен вагою понад 6000 тонн. Три старіші броненосця берегової охорони, Альміранте Браун, Індепенденсія та Лібертад, датовані 1880-ми - початком 1890-х.[4]
20 століття
Протягом обох світових війн Аргентина була нейтральною країною, лише оголосивши війну державам Осі в березні 1945 року. У 1940 р. флот Аргентини був восьмим за потужністю у світі (після європейських держав, Японії та США) та найбільшим у Латинській Америці. Флот включав два літні кораблі епохи Першої світової війни (але модернізовані) типу " Рівадавія ", три сучасних крейсера, десяток есмінців британської збірки та три підводні човни, а також мінні загороджувачі, тральщики, кораблі берегової оборони та канонерські човни. Також існувала морська авіація.[5]
У післявоєнний період підрозділи морської авіації та морської піхоти були передані під безпосереднє командування ВМС. Разом з Бразилією Аргентина є однією з двох південноамериканських країн, яка експлуатувала два авіаносці: Індепенденсія та Вейнтісі́нко де Майо.
ВМС Аргентини традиційно активно беруть участь у боротьбі з незаконним рибальством, допомогаючи береговій охороні[6][7][8][9]
Військово-морські сили також брали участь у всіх військових переворотах в Аргентині протягом 20 століття. Під час диктатури 1976—1983 років персонал ВМС був залучений у Брудну війну, в якій тисячі людей були викрадені, замучені та вбиті силами військової хунти. Школа механіків ВМС Аргентини, відома як ESMA, була горезвісним центром тортур. У жовтні 2007 р. ВМС Аргентини офіційно передали школу правозахисним організаціям, щоб перетворити її на меморіальний музей.
Під час цього режиму ВМС також був основним прихильником військового вирішення двох найдавніших суперечок у країні: конфлікту в протоці Бігль з Чилі та Фолклендських (Мальвінських) островів з Великою Британією.
Фолклендська війна 1982 року
Війна в Перській затоці та 90-і роки
Аргентина була єдиною країною в Латинській Америці, яка брала участь у війні в Перській затоці 1991 року, надіславши есмінець і корвет для дислокації, а корабель постачання та ще один корвет пізніше для участі в блокуванні та контролі над морем у затоці.
З 1990 по 1992 рік патрульні катери класу Baradero були розміщені за мандатом ООН у затоці Фонсека в Центральній Америці.[10] У 1994 році три корвети типу Drummond брали участь у операції «Підтримка демократії» на Гаїті.
Remove ads
Структура
- Генеральний штаб (ісп. Estado Mayor General de la Armada)
- Субдирекція генерального штабу (ісп. Subjefatura del Estado Mayor General de la Armada)
- Командування підготовки і призову (ісп. Comando de Adiestramiento y Alistamiento de la Armada), якому підпорядковуються:
- Командування морського флоту (ісп. Comando de la Flota de Mar)
- Командування підводних сил (ісп. Comando de la Fuerza de Submarinos)
- Командування морської піхоти (ісп. Comando de la Infantería de Marina)
- Командування морської авіації (ісп. Comando de la Aviación Naval)
- Командування військового транспорту (ісп. Comando de Transportes Navales)
- Управління постачання та арсеналів (ісп. Jefatura de Mantenimiento y Arsenales de la Armada)
Remove ads
Пункти базування
Озброєння
Кораблі
Підводні човни
 | Цей розділ потребує доповнення. (липень 2017) |
Remove ads
Прапори
Знаки розрізнення
Офіцери
Підофіцери і матроси
Remove ads
Примітки
Посилання
Див. також
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads