Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Військово-морські сили Домініканської Республіки
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Військово-морські сили Домініканської Республіки (ісп. Armada de Republica Dominicana (ARD)) — один з трьох видів збройних сил Домініканської Республіки, призначений для ведення воєнних дій на морі. Військово-морські сили Домініканської Республіки мають обмежену кількість патрульних кораблів і невеликий підрозділ морської піхоти. Сили переважно виконують завдання з боротьби з розповсюдженням наркотиків та охорони від нелегальної імміграції в Пуерто-Рико. У ВМС також є підрозділ спеціальних операцій у провінції Сан-Кристобаль.
Remove ads
Зміст
Узагальнити
Перспектива
Після того, як 27 лютого 1844 року Домініканська Республіка здобула незалежність від Гаїті, виникла потреба у створенні власного військово-морського флоту. Для цього було замовлено три шхуни: Separación Dominicana (флагман), María Chica і Leonor. Це були оригінальні три домініканських судна, які були включені до новоствореного Домініканського флоту згідно з дозволом Центральної урядової колегії за Військово-морським актом 23 квітня 1844 року, того самого дня, коли було створено ВМС. Ці три шхуни діяли 15 квітня в битві при Тортугеро, де їх очолював адмірал Хуан Баутіста Камбіасо, які потопили шість гаїтянських кораблів.
Під час Громадянської війни в Домініканській Республіці частина військово-морських сил виступила проти «Повернення до законного уряду», яка стала жертвою [[Сховати/показати зміст Державний переворот|державного перевороту]] у вересні 1963 року, і використовувала фрегат «Мелла» для бомбардування Національного палацу за допомогою Повітряних сил.
З іншого боку конфлікту, елітні військово-морські підрозділи «Hombres Ranas» («фрогмени») під командуванням Рамона Монтеса Араше боролися за повернення демократично обраного у 1962 році президента Хуана Боша на посаду. Інші командири флоту боялися, що «фрогмени» захоплять контроль над військово-морською базою Лас Кальдерас.
Згідно із сучасним порядком Начальник штабу флоту контролює діяльність трьох географічних командувань. Військово-морська зона Санто-Домінго керується штабом ВМС і різними військово-морськими організаціями, розташованими в столиці. Північна військово-морська зона в Пуерто-Плата відповідає за узбережжя від північного кордону з Гаїті до протоки Мона на східній частині країни. Південно-західна військово-морська зона, що базується в Бараоні, охоплює територію від каналу Мона до південний кордон з Гаїті.
Економічні обмеження скоротили домініканський флот, у 1989 році було лише одне глибоководне судно та сімнадцять прибережних суден. Майже всі вони були виготовлені в США під час Другої світової війни. Основним кораблем був фрегат, модифікований для використання в ролі президентської яхти та навчального корабля для курсантів. Фрегат був придбаний у Канади наприкінці 1940-х років і був єдиним кораблем у флоті, який не був спущений на воду в США. Військово-морський флот також мав п'ять корветів, які використовувалися для патрулювання, одинадцять патрульних кораблів і велику кількість десантних катерів. Допоміжні сили включали два танкери, десять буксирів і плавучий док.
Станом на 1 січня 2005 року військово-морські сили країни налічували 4 тис. осіб і включали підрозділ спеціального призначення, дивізіон берегової охорони, 18 патрульних катерів, 4 допоміжні судна і 5 буксирів.
Станом на 1 січня 2011 року військово-морські сили країни налічували 4 тис. осіб і включали підрозділ спеціального призначення, дивізіон берегової охорони, 4 патрульні кораблі, 15 патрульних катерів, десантний катер, плавучий док DF-1, 5 допоміжних суден, 4 буксира та два вертольоти Bell 206A.
Remove ads
Корабельний склад флоту
.jpg)
_(52376334591).jpg)
Remove ads
Авіація флоту
Див. також
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads