Добровольський Віктор Миколайович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Добровольський.

Ві́ктор Микола́йович Доброво́льський (нар. 10 (23) січня 1906(19060123), Одеса, Російська імперія — 28 липня 1984, Київ, Українська РСР) — український актор. Народний артист СРСР (1960), народний артист Української РСР (1948).

Віктор Добровольський
Ім'я при народженні	Віктор Миколайович Добровольський
Народився	10 (23) січня 1906(1906-01-23) Одеса, Російська імперія
Помер	28 липня 1984(1984-07-28) (78 років) Київ, УРСР
Поховання	Байкове кладовище
Національність	українець
Громадянство	УРСР, СРСР
Діяльність	актор
IMDb	ID 0229833
Нагороди та премії

Біографія

Народився 10 (23) січня 1906(19060123) року в Одесі в родині священика. Батько отець Миколай працював настоятелем Лисогірської церкви Петра і Павла. В Лисій Горі промайнуло дитинство майбутнього актора.

В 1928 році закінчив театральну студію при Одеському драматичному театрі. Працював у театрах Одеси, Харкова і Донецька. В 1939–1964 роках — актор Київського українського драматичного театру ім. І.Франка. В 1964–1984 роках — Російського драматичного театру імені Лесі Українки. В кіно знімався з 1930 року.

Могила Віктора Добровольського

Помер 28 липня 1984 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 50).

Відзнаки

Лауреат Сталінської премії другого ступеня (за 1951 рік). Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (за 1983 рік).

Нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, орденом Народної Республіки Болгарії «Кирила і Мефодія» першого ступеня, медалями.

Ролі у театрі

Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка

• «Украдене щастя» І. Франка — Михайло Гурман
• «Фронт» О.Корнійчука — Огнєв
• «Багато галасу даремно» В.Шекспіра — Бенедикт
• «Вишневий сад» А. Чехова — Лопахін
• «Калиновий гай» О. Корнійчука — Вітровий
• «Крила» О.Корнійчука — Ромодан
• «Платон Кречет» О.Корнійчука — Платон
• «Ревізор» М.Гоголя — Городничий
• «Свіччине весілля» І. Кочерги — Свічка.
• «Макбет» В.Шекспіра — Макбет.

Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки

• «На дикому березі» за Б.Полевим — Литвинов
• «Перший удар» К. Кюлявкова — Димитров
• «Разлом» Б. Лавреньова — Берсенєв
• «Доки арба не перекинулась» А. Іоселіані — Агабо

Фільмографія

Грав у стрічці:

• «Петро І» (Федька і Ягужинський), створеній на «Ленфільмі», в українських кінокартинах:
• «Макар Нечай» (Макар),
• «Українські мелодії» (Богдан Хмельницький),
• «Блакитні дороги» (капітан торговельного флоту Сергій Костянтинович),
• «Подвиг розвідника» (генерал розвідки),
• «Щедре літо» (секретар райкому Рубан),
• «У мирні дні» (адмірал),
• «В степах України» (1952, секретар обкому Петренко),
• «Нерозлучні друзі» (1952, директор школи),
• «Украдене щастя» (1952, жовнір Михайло),
• «Калиновий Гай» (1953, письменник Батура),
• «Богатир» йде в Марто (1954, боцман Бутенко),
• «Командир корабля» (1954, віце-адмірал Сєров),
• «300 років тому…» (1956, Богдан Хмельницький),
• «Кривавий світанок» (1956, Лук'ян Підпара),
• «Безвісти зниклий» (1956, Ян),
• «Правда» (1957, Чубатенко),
• «Небо кличе» (1959, Демченко Василь Матвійович),
• «Врятуйте наші душі» (1960, Цимбалюк),
• «Люди моєї долини» (1960, Товкач),
• «Сейм виходить з берегів» (1962, «Терентій Буслай»),
• «Гра без правил» (1965, Максим Малінін).

Поставив фільм «Правда» (у співавт. з І. Шмаруком, 1957).

Вшанування пам'яті

меморіальна дошка

В 1985 році в Києві на будинку по вулиці Хрещатик, 13, де в 1951–1984 роках жив актор, було встановлено бронзову меморіальну дошку (скульптор Б. С. Довгань, архітектор А. С. Тамаров; в 1989 році замінена на іншу; бронза; скульптор А. С. Фуженко, архітектор Т. Г. Довженко)^[1].