Віктюк Юрій Михайлович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Віктюк.

Юрій Михайлович Віктю́к (англ. Yurij Viktiuk; 28 серпня 1944, Львів — 25 січня 2023) — український радянський і американський художник і дизайнер; член Спілки радянських художників України з 1987 року^[1] та Асоціації мистців Чикаго^[2].

Віктюк Юрій Михайлович
Народження	28 серпня 1944(1944-08-28)  Львів, Українська РСР, СРСР
Смерть	25 січня 2023(2023-01-25) (78 років)
Країна	СРСР  США
Навчання	Львівське училище прикладного мистецтва імені Івана Труша (1964) і Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1974)
Вчитель	Мисько Еммануїл Петрович, Звіринський Карло Йосипович, Овсійчук Володимир Антонович і Флінта Зеновій Петрович
Діяльність	художник, дизайнер
Працівник	Музей етнографії та художнього промислу Національної академії наук України
Член	Спілка радянських художників України
Роботи в колекції	Третьяковська галерея

Життєпис

Народився 28 серпня 1944 року в місті Львові (нині Україна). 1964 року закінчив Львівське училище прикладного та декоративного мистецтва імені Івана Труша^[3]; 1974 року закінчив кафедру художньої кераміки Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва, де навчався у Еммануїла Миська, Карло Звіринського, Володимира Овсійчука, Зеновія Флінти^[1]. Дипломна робота — декоративні тарелі, присвячені 160-річчю з дня народження Тараса Шевченка (керівник Володимир Панасюк; оцінка — добре)^[4].

Упродовж 1974—1990 працював дизайнером у Музеї етнографії та художнього промислу Академії наук Української РСР^[1]. Мешкав у Львові в будинку на вулиці Галицькій, № 20, квартира № 13^[5].

1991 року виїхав у Сполучені Штати Америки, де оселився в Чикаго^[3]. З 2000 року працював дизайнером у Лос-Анджелесі. Помер 25 січня 2023 року^[6].

Творчість

Працював у галузях станкового і монументального живопису, станкової та книжкової графіки, розпису скла та художнього розпису пляшок^[7]. Серед робіт:

• «Двір мого дитинства» (1970);
• «Колискова» (1971);
• «Баба Уляна» (1981);
• «Автопортрет на пленері» (1982);
• «Біля моря» (1983);
• «Подвір'я» (1983);
• «Повій вітре на Вкраїну» (1983);
• «Вечірній Львів» (1986);
• «Портрет сина» (1986);
• «Львівська вулиця» (1986, папір, туш, восковий олівець; Львівський музей історії релігії)^[8];
• «Барви осені» (1987);
• «Портрет мами» (1987);
• серія «Гуцульське весілля» (1987):
  • «Бояри»;
  • «Батьківське благословіння»;
  • «Старости»;
  • «Світлички»;
• «Танець» (1988; Хмельницький обласний художній музей)^[9];
• «Івана Купала» (1998);
• «Ікар» (1998, полотно, акрилик);
• «Та, яка біжить по хвилях» (2002, папір, чорнило);
• «Ритми музики» (2012);
• «Ритми буття» (2012).

автор ілюстрацій до

• циклу віршів Лесі Українки «Сім струн» (1971);
• новел Василя Стефаника «Браття», «Межа» (обидві — 1980).

Брав участь у художніх виставках з 1971 року. Персональні виставки провів у Чикаго у 1989 році, Лос-Анджелесі у 1998 році. 13 червня 2013 року відбулась виставка його робіт у Музеї етнографії та художнього промислу у Львові^[2].

Крім зазначених музеів, твори митця зберігаються також і в інших музеях України, у Третьяковській галереї в Росії, а також у приватних колекціях в Україні, Канаді, Німеччині і США^[7].