Віллем де Кунінг

Віллем де Кунінг (нід. Willem de Kooning; нідерландська вимова де Конінг, 24 квітня 1904, Роттердам — 19 березня 1997, Лонг-Айленд) — провідний художник і скульптор другої половини XX століття, один з лідерів абстрактного експресіонізму.

Віллем де Кунінг
нід. Willem de Kooning
При народженні	нід. Willem de Kooning
Народження	24 квітня 1904(1904-04-24)[1][2][…]  Роттердам, Південна Голландія, Нідерланди[3][2][…]
Смерть	19 березня 1997(1997-03-19)[1][4][…] (92 роки)
	Іст-Гамптон, Саффолк, Нью-Йорк, США[1][5]  (хвороба Альцгеймера )
Країна	США[6]  Нідерланди
Жанр	пейзаж
Навчання	Willem de Kooning Academyd (1922)[7] і Grand Central School of Artd
Діяльність	художник, скульптор, викладач університету, дизайнер, рисувальник, художник-гравер
Напрямок	абстрактний експресіонізм[8][5] і малярство діїd[9][5]
Роки творчості	1916[10] — 1997[10]
Відомі учні	Роберт Раушенберг і Tom Wesselmannd
Працівник	Black Mountain Colleged
Член	Королівська академія мистецтв, Американська академія мистецтв і наук, American Abstract Artistsd[11] і Американська академія мистецтв та літератури
Твори	Жінка III, Woman Id і Seated Woman on a Benchd
У шлюбі з	Elaine de Kooningd
Роботи в колекції	Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Оклендська галерея мистецтвd, Музей Тіссен-Борнемісса, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк), Національна галерея Вікторії, Тейт, Національна галерея мистецтв, Музей сучасного мистецтва Сан-Франциско[12], Музей мистецтва Метрополітен, Музей Бойманса - ван Бенінгена, Міський музей (Амстердам)[13][14][…], De Pontd, Музей сучасного мистецтва, Музей Ізраїлю, Музей Соломона Ґуґґенгайма, Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Художній інститут Чикаго, Смітсонівський музей американського мистецтва, Музей мистецтв Філадельфії, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Міннеаполіський інститут мистецтва, Phillips Collectiond, Музей мистецтв Карнегіd, Національна галерея Австралії, Музей мистецтв Індіанаполіса, Музей образотворчих мистецтв, Музей мистецтв Фенікса, Баварські державні колекції картин, Галерея мистецтв Коркоран, Музей мистецтв Цинциннаті, Художня галерея Єльського університету, Національний музей сучасного мистецтва, Клівлендський музей мистецтв, Детройтський інститут мистецтв, Музей американського мистецтва Вітні, Художня галерея Олбрайт-Ноксd, Художній музей Сієтла, Музей мистецтв Толедо, Художній музей Сент-Луїса, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Mildred Lane Kemper Art Museumd, Гарвардський художній музей, Художній музей Фогга[d], Princeton University Art Museumd, Picker Art Galleryd і New York Public Library Print Collectiond[15]
Нагороди	Goslarer Kaiserringd (1984) Logan Medal of the Artsd (1951) Max Beckmann prized (1984) Talensprijsd (1968) Praemium Imperiale (1989) Член Американської академії мистецтв і наук
Автограф
Віллем де Кунінг у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Біографія

Уродженець Роттердаму, в 1926 нелегально виїхав до США, протягом наступних 70 років жив і працював у Нью-Йорку. Товаришував з Аршилем Горкі, який суттєво вплинув на його творчість.

Індивідуальна манера де Кунінга склалася на рубежі 1930-х і 1940-х рр. під впливом Пікассо і Міро. У 1943 р. він одружився з відомою художницею Елен Фрід. У 1950-ті рр. де Кунінг йде шляхом спрощення, розробляє так звані «фігуративні абстракції». Самотня жіноча постать під дією несамовитих, пастозних «мазків-ударів» на полотнах де Кунінга перетворюється в якийсь мальовничий тотем, відкритий для радикальних фрейдистських прочитань.

З часом полотна де Кунінга наповнюються пейзажними мотивами, стають все менш предметними. Тяжіння до навмисної декоративності переважає в роботах його пізнього періоду, ускладненого алкоголізмом і хворобою Альцгеймера. Незважаючи на неоднозначний характер творчості де Кунінга, він став першим художником, удостоєним Імператорської премії.

Успіх

• У 2007 р. його третя картина із серії «Жінки» була продана за 137,5 млн доларів, ставши другим за вартістю твором мистецтва в історії (нині займає третє місце)^[16].

Ретроспектива Віллема де Кунінга в MoMA стала найбільш відвідуваною нью-йоркською виставкою 2012 року та тринадцятою за відвідуваністю виставкою в світі^[17].

Література

• Руди Фукс. Виллем де Кунинг // Эрмитаж. 2006. № 4. С.26-27.
• Edvard Lieber: Willem de Kooning: Reflections in the Studio, Harry N. Abrams, Inc., New York 2000, — 137 с. — ISBN 0-8109-4560-6
• Sally Yard, Willem De Kooning Rizzoli, 1997—128 с.
• Lee Hall: Elaine and Bill: Portrait of a Marriage: The Lives of Willem and Elaine De Kooning: Portrait of a Marriage. HarperCollins, 1995, ISBN 0060183055