Вілліс Вітні

Ві́лліс Ро́дні Ві́тні (англ. Willis Rodney Whitney; 22 серпня 1868 — 9 січня 1958) — американський хімік й засновник дослідницької лабораторії компанії «General Electric Company plc»^[2].

Вілліс Родні Вітні
англ. Willis Rodney Whitney
Вілліс Вітні (1890) Вілліс Вітні (1890)
Ім'я при народженні	англ. Willis Rodney Whitney
Народився	22 серпня 1868(1868-08-22) Джеймстаун, Чотоква, Нью-Йорк, США
Помер	9 січня 1958(1958-01-09) (89 років) Скенектаді, Нью-Йорк, США
Країна	США
Діяльність	хімік
Alma mater	Массачусетський технологічний інститут
Галузь	хімія
Заклад	General Electric Company
Науковий ступінь	Ph.D.
Членство	Національна академія наук США Американська академія мистецтв і наук Naval Advisory Board of Inventionsd[1] Американське хімічне товариство[1]
Відомий завдяки:	заснуванню дослідницької лабораторії General Electric Company
Нагороди	медаль Едісона (1934) медаль Вілларда Гіббса (1916) медаль Франкліна (1931) IRI Medald (1946) Public Welfare Medal (1937)
Вілліс Вітні у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вітні.

Біографічні дані

Вілліс народився в місті Джеймстаун, штат Нью-Йорк, у сім'ї Джона й Агнес Вітні. У 1890 році отримав ступінь бакалавра в Массачусетському технологічному інституті, де пропрацював асистентом кафедри хімії до 1892 року. Після цього вчився під керівництвом Вільгельма Оствальда у Лейпцизькому університеті в Німеччині, де в 1896 році отримав ступінь доктора філософії.

У 1908 році він продовжив свою кар'єру в Массачусетському технологічному інституті, маючи спеціалізацію по електрохімії й розвитку електрохімічної теорії корозії.

З 1900 року Вітні працював неповний робочий день як радник у новоствореній дослідницькій лабораторії компанії General Electric Company plc (GEC). В реші решт він перейшов з інституту в лабораторію GEC. У 1915 році у нього в штаті було близько 250 співробітників, серед яких були Ірвінг Ленгмюр та Вільям Девід Кулідж. Вони працювали над розробленням конструкцій вакуумних і газонаповнених ламп розжарення на базі вуглецевих волокон, безпровідним телеграфом та рентгенівськими технологіями.

Вілліс Вітни вийшов у відставку зі свого поста у 1932 році, передавши посаду директора науково-дослідницької лабораторії своєму наступнику Вільяму Куліджу.

Вітні помер у Скенектаді, штат Нью-Йорк, в 1958 році.

Участь в наукових установах

Вілліс Вітні був членом:

• Американського інституту електротехніки (англ. American Institute of Electrical Engineers; AIEE, з 1963 року увійшов до складу Інституту інженерів з електротехніки та електроніки);
• Американського електрохімічного товариства (англ. Electrochemical Society; ECS) і у 1911-1912-х був його президентом;
• Національної академії наук США;
• Інституту металів (англ. Institute of Materials, Minerals and Mining; IOM3);
• Національної дослідницької ради (англ. National Research Council; NRC);
• Національного бюро стандартів (англ. National Bureau of Standards; NBS);
• Американського хімічного товариства і у 1909-му був його президентом;
• Ради керівників Юніон коледжу;
• асоційованим редактором Журналу промислової та технічної хімії (англ. Journal of Industrial and Engineering Chemistry).

Нагороди та почесні звання

• Почесний доктор хімії Університету Піттсбурга (1919);
• Доктор наук Юніон-коледжу (1919);
• Медаль Вілларда Гіббза (1916);
• Медаль Перкіна (1921);
• Золота медаль Національного інституту соціальних наук (1928);
• Медаль Франкліна від Інституту Франкліна (1931);
• Медаль Едісона «За внесок у розвиток електрики, винаходи та дослідження» (1934);
• Public Welfare Medal від Національної академії наук (1937)^[3]
• Медаль Джона Фріца (1943)
• IRI Medal від Промислового науково-дослідного інституту (англ. Industrial Research Institute; IRI) (1946).