Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Вілфред Берчетт
австралійський журналіст З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Вілфред Грем Берчетт (англ. Wilfred Graham Burchett, 16 вересня 1911, Мельбурн, Австралія — 27 вересня 1983, Софія, Болгарія) — австралійський журналіст, відомий насамперед тим, що першим повідомив про наслідки атомного бомбардування Хіросіми. В подальшому незмінно демонстрував прихильність до комуністичних режимів, а щонайменше з 1957 року став платним агентом КДБ.[6].
Remove ads
Життєпис
Узагальнити
Перспектива
Народився в сім'ї методистського проповідника-мирянина.
В 1935 році приєднався до австралійської організації «друзів Радянського Союзу», в 1936 — до комуністичної партії[7].
Кар'єру в журналістиці почав 1940 року. Його повідомлення про повстання проти режиму Віші в Новій Каледонії допомогли йому отримати акредитацію в газеті Daily Express. Частину війни провів у Китаї і Бірмі.
Став першим західним журналістом, який відвідав Хіросіму після атомного бомбардування, прибувши сам на поїзді з Токіо 2 вересня, в день офіційної капітуляції на борту лінкора «Міссурі». Відправлену азбукою Морзе статтю надруковано на першій сторінці газети Daily Express у Лондоні 5 вересня 1945 року під назвою «Атомна чума» (англ. The Atomic Plague). Це була перша публікація у ЗМІ, в якій йшлося про наслідки радіації і ядерних опадів.
Після завершення другої світової війни працював кореспондентом у Східній Європі, зокрема за акредитацією лондонської «Таймз». В повідомленнях з Берліна він відтворював кліше про «народну демократію» у Східній Німеччині та «кубло неонацистів, керованих з-за океану» у Західній. В Угорщині Берчетт висвітлював політичні процеси, влаштовані новим урядом проти кардинала Йожефа Міндсенті та Ласло Райка, якого оголосили «шпигуном Тіто» і водночас західних розвідок.
Водночас і самого Берчетта намагалися оголосити «британським шпигуном». Врятувався він лише терміновим виїздом за «залізну завісу», після чого він вертався до ватажків австралійської компартії з проханням заступитися за нього перед московським керівництвом[8].
1951 року Берчетт вирушив до Китайської Народної Республіки як іноземний кореспондент французької комуністичної газети l'Humanite. В липні 1951 року він і британський журналіст Алан Віннінґтон[9] вирушили в Північну Корею для висвітлення мирних переговорів у Пханмунджомі. Берчетт відвідав кілька таборів для військовополонених у Північній Кореї, порівнявши їх з «розкішним курортом», «курортом у Швейцарії». Берчетт прославився, опитавши військовополоненого генерала США Вільяма Діна, чия доля була невідома. В автобіографії пізніше Дін назвав одну з глав: «Мій друг Вілфред Берчетт».[10][11]. Берчетт звинувачував американців у застосуванні біологічної зброї — нібито вони закидали по іншу лінію фронту мух і бліх, інфікованих бубонною чумою, та пацюків, заражених віспою. Згодом редактор «Се суар» П'єр Де визнав, що повідомлення Берчетта були вигадками, і він знав про це, поширюючи брехню якнайширше[12].
1956 року Берчетт прибув до Москви як кореспондент американського тижневика National Guardian. Отримував щомісячну допомогу від радянської влади. Протягом наступних шести років повідомляв про досягнення СРСР в науці і про відновлення післявоєнної економіки.
В останні роки війни у В'єтнамі Берчетту було вже понад 60 років. Він подорожував на сотні миль з солдатами В'єтнамської народної армії і В'єтконгу, перебуваючи під атакою американських військ. Берчетт опублікував численні книги про В'єтнам і війну в ці роки. У 1975 і 1976 роках Берчетт надіслав кілька повідомлень з Камбоджі, вихваляють новий уряд Пол Пота. В статті від 14 жовтня 1976 року в «The Guardian» (Велика Британія) він писав, що «Камбоджа стала робітничо-селянською державою», і її нова конституція «гарантує, що кожна людина має право на чесний і справедливий рівень життя». Проте незабаром відносини між Камбоджею і В'єтнамом погіршилися. Після того, як Берчетт відвідав табори біженців 1978 року, він усвідомив справжню ситуацію. Він засудив «червоних кхмерів», і згодом вони помістили його в список смертників[13].
Підозри у співпраці з радянськими спецслужбами Берчетт наполегливо відкидав — попри те, що про неї прямо розповів співробітник КДБ Юрій Кротков, який втік до Британії і дав відкриті свідчення на слуханнях в Сенаті США у 1969 році. Коли про це повідомив австралійський часопис «Фокус», Берчетт звернувся до суду, під час якого під присягою заперечив, що отримував гроші від радянських спецслужб.
Документи, що підтвердили співпрацю Берчетта з КДБ та вищим партійним керівництвом СРСР, зокрема й написані ним власноруч, були знайдені та оприлюднені вже після падіння комуністичних режимів[14].
Берчетт переїхав до Болгарії 1982 року і помер від раку в Софії через рік, у віці 72 років.
Проблеми з паспортом
1955 року британський паспорт Берчетта пропав і вважався вкраденим. Австралійський уряд відмовився випустити заміну і попросив британців зробити те ж саме. Протягом багатьох років Берчетт жив із в'єтнамським, а потім кубинським паспортом. 1969 року Берчетту відмовили у в'їзді в Австралію для участі в похороні батька. Австралійський паспорт видав Берчетту уряд Вітлема 1972 року.
Remove ads
Примітки
Книги
Література
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads