Вілцинь Велта

Велта (Аусма) Ейнівна Ві́лцинь (Вілциня) (латис. Velta Vilciņa; 13 грудня 1928, Упесгріва — 8 січня 1995, Рига) — латвійська артистка балету.

Вілцинь Велта
латис. Velta Vilciņa
Народилася	13 грудня 1928(1928-12-13)[1]  Упесгріваd
Померла	8 січня 1995(1995-01-08) (66 років)  Рига, Латвія
Поховання	Лісовий цвинтар
Країна	СРСР  Латвія
Діяльність	балерина, хореографка, політична діячка, балерина, вчителька балету
Alma mater	Ризька балетна школаd
Заклад	Латвійська національна опера
Партія	КПРС
Нагороди

Біографія

Народилася 13 грудня 1928 року в містечку Упесгріві Талсенського повіту (нині Мерсрагський край) Латвії. У 1948 році закінчила балетну студію при Театрі опери та балету Латвійської РСР у Ризі (педагог Ірена Строде). Протягом 1949—1973 років була солісткою цього театру; з 1968 року — педагог-репетитор.

Член КПРС з 1963 року. Обиралася депутатом Верховної Ради Латвійської РСР 7-го скликання і Верховної Ради СРСР 6-го скликання.

Померла 8 січня 1995 року в Ризі. Похована на Лісовому кладовищі Риги. Надгробний пам'ятник роботи скульптора Арти Думпе.

Творчість

Серед виконаних партій:

• Скайдріте («Стабураг» Альфреда Калниньша);
• Жізель («Жізель» Адольфа Адама);
• Одетта-Оділлія («Лебедине озеро» Петра Чайковського);
• Джульєтта («Ромео і Джульєтта» Сергія Прокоф'єва);
• Баронесса («Сакта свободи» Адольфа Скулте);
• Лісова дівчина («Лісова пісня» Михайла Скорульського);
• Кармен («Кармен-сюїта» Жоржа Бізе);
• Неліма («Ригонда» Ромуальда Грінблата).

В 1956 та 1958 роках спільно з трупою Великого театру брала участь в гастролях в Лондоні і Брюсселі.

Звання та нагороди

• Заслужена артистка Латвійської РСР;
• Державна премія Латвійської РСР з 1958 року (за партію Скайдріте);
• Народна артистка Латвійської РСР з 1959 року;
• Народна артистка СРСР з 1965 року;
• Орден Леніна.

У мистецтві

Портрет артистки у 1956 році написав український живописець Петро Вольський^[2].