Вільгельм фон Гартель

Вільгельм Август фон Гартель (нім. Wilhelm August von Hartel; 28 травня 1839, Дворце — 14 січня 1907, Відень) — австрійський філолог і політик.

Вільгельм фон Гартель
нім. Wilhelm von Hartel
Ім'я при народженні	нім. Wilhelm August von Hartel
Народився	28 травня 1839(1839-05-28)[1][2][3]  Дворці[d][2][3]
Помер	14 січня 1907(1907-01-14)[4][1][…] (67 років)  Відень, Австро-Угорщина[4][2]
Поховання	Гітцінзький цвинтарd
Країна	Цислейтанія
Діяльність	мовознавець, педагог, письменник, класичний філолог, професор, мистецтвознавець, політик, філолог, педагог
Alma mater	Віденський університет
Заклад	Віденський університет
Посада	Federal minister (Austria)d, член Палати панів Імперської Ради[d] і Member of the Landtag of Lower Austriad
Науковий ступінь	докторський ступінь
Членство	Австрійська академія наук Геттінгенська академія наук Австрійський археологічний інститутd Прусська академія наук
Вільгельм фон Гартель у Вікісховищі

Біографія

У 1859—1863 роках Гартель навчався у Віденському університеті, де в 1864 році захистив докторську дисертацію. З 1869 року був екстраординарним, з 1872 року — ординарним професором класичної філології Віденського університету. У 1890—1891 роках обіймав посаду ректора Віденського університету.

Починаючи з 1891 року, Вільгельм Гартель працював на посаді директора Віденської придворної бібліотеки. У тому ж 1891 році був удостоєний звання почесного громадянина рідного міста. У 1900—1905 роках Гартель займав посаду міністра освіти і просвітництва Цислейтанії. Займався питаннями жіночої освіти.

Як міністр, Гартель вважався ліберальним політиком, він підтримував Віденську сецесію і сучасне мистецтво. Проте піддавався критиці з боку віденського публіциста Карла Крауса як «реакційний філолог» і «могильник університетів». 1882 року Гартель став дворянином.

Помер у 1907 році, похований на Гітцінзькому кладовищі Відня.

Як філолог Гартель відзначився критичними науковими публікаціями класичних текстів. У 1901 році був прийнятий почесним членом Геттінгенської академії наук. З 1893 року був членом-кореспондентом Прусської академії наук.

У 1957 році Австрійська академія наук заснувала Премію Вільгельма Гартеля за наукові успіхи в області філософії та історії.

Наукові праці

• Homerische Studien (1871—1874; 2. Auflage 1873)
• Demosthenische Studien (1877—1878)
• Studien über attisches Staatsrecht und Urkundenwesen (1878)