Вільгір

Вільгі́р — село в Україні, у Рівненському районі Рівненської області, орган місцевого самоврядування — Бугринська сільська рада. Населення становить 491 особу (станом на 2001 рік)^[1][2]. Село розташоване на південному заході Рівненського району. За 10,9 кілометра^[5] від Гощі та за 22.5 кілометрів від Острога.

село Вільгір
Церква Святої Покрови Церква Святої Покрови
Країна	Україна
Область	Рівненська область
Район	Рівненський район
Тер. громада	Бугринська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA56060070030090409
Облікова картка	Облікова картка
Основні дані
Засноване	1484 (найдавніша з відомих писемних згадок)
Населення	491 особа[1][2]
Площа	2,018[1] км²
Густота населення	243,31[1] осіб/км²
Поштовий індекс	35442[1][3]
Телефонний код	+380 3650[1]
Географічні дані
Географічні координати	50°30′44″ пн. ш. 26°31′47″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	198[4] м
Водойми	р. Горинь[1]
Відстань до районного центру	10,9[5] км
Місцева влада
Адреса ради	35442, Рівненська обл., Гощанський р-н, с. Бугрин, вул. Перемоги, 1[1]
Карта
Вільгір
Вільгір
Мапа
Вільгір у Вікісховищі

Географія

Село розташоване на лівому березі річки Горинь. Відстань до Києва — 263,0 км^[5].

Клімат Вільгора
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Середній максимум, °C	−2,4	−1,4	3,4	12,4	19,1	22,9	23,8	23,0	18,4	12,1	5,0	0,0	11,4
Середня температура, °C	−5,5	−4,6	−0,3	7,5	13,6	17,5	18,5	17,6	13,3	7,9	2,4	−2,6	7,1
Середній мінімум, °C	−8,5	−7,7	−3,9	2,6	8,1	12,1	13,3	12,2	8,3	3,7	−0,2	−5,1	2,9
Норма опадів, мм	35	31	29	44	61	86	90	69	56	40	41	43	625
Джерело:

У західній частині села розміщується Крейдярня — родовище крейди.^{[джерело?]}

Історія

До найдавнішої з відомих писемних згадок про село Вільгір (староукр. - Велъгор), належить запис у литовській метриці датований 1484 роком. Це лист короля польського і великого князя литовського Казимира IV Ягеллончика до маршалка Волинської землі Олізара Шиловича, за яким село Вільгір, що перебувало на той час у володінні волинських бояр Івашка Бабинського та Сенька Мокосія-Денисковича, мало бути віддане боярину Юхну Зенковичу Кидійовичу за його шлюб з онукою Івашка Бабинського — Євдокією Андріївною Денисківною. Юхно Зенкович та Євдокія Денисківна є засновниками нової гілки волинського роду Кирдійовичів - Вільгорських. Їхні діти Андрій та Федір вже носили прізвище - Вільгорські, а село Вільгір стало родовим гніздом цього роду.^[6]

У 1590 році, під час поділу сіл Вільгора, Симонова, Угольців і Завизова між синами Льва Андрійовича Вільгорського, згадується "Святої Покрови свято руське - празник вільгорський", що вказує на існування в селі Вільгір церкви Святої Покрови та престольного празника в день цього свята, вже на той час.^[7]

Протягом XV—XVIII ст. село Вільгір було важливим річковим портом. Частинами села володіли волинські шляхтичі Вільгорські, Бабинські, Мокосії-Денисковичі, Хребтовичі-Богуринські, Єловицькі та інші.

У XV—XVIст. Вільгір — село Луцького повіту, Волинського воєводства у Великому Князівстві Литовському.

Від червня 1569 року — Луцького повіту, Волинського воєводства у Короні Польській Речі Посполитої.

Під час Козацької революції 1648 - 1657 років Вільгір було спустошено козаками й татарами.

З 1795 року Острозький повіт (Заславського) Волинського намісництва, а згодом Волинської губернії Російської імперії.

У 1906 році село Бугринської волості Острозького повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 21 верст, від волості 4. Дворів 125, мешканців 647^[8].

У 1918—1920 роках Погоринський край Української Народної Республіки.

З 1921 року Бугринська ґміна Ровенського повіту Волинського воєводства.

З вересня 1939 по червень 1941 року Гощанський район Ровенської області УРСР.

З 1942 року по лютий 1944 року Рейхскомісаріат Україна, генеральний округ Волинь і Поділля, округ Рівне.

29 лютого 1944 року в селі Сіянці, що неподалік, місцевими повстанцями було випадково смертельно поранено в сідницю генерала Червоної армії Миколу Ватутіна, який їхав з Рівного до Славути. Після цього почалися зачистки спецзагонами НКВД, зокрема насильна відправка на фронт і масові депортації до Казахстану та Сибіру. Бої повстанців УПА (переважно місцеві) проти більшовиків продовжувалися на цих теренах до кін. 1950-х років. В цьому районі діяла сотня отамана «Калини».

З 1945 року до 1991 року Гощанський район Ровенської області. УРСР.

З 1991 року по 2021 рік Гощанський район Рівненської області, Україна.

З 1 січня 2021 року Бугринська ТГ, Рівненського району Рівненської області, Україна.

Населення

Станом на 1989 рік у селі проживало 550 осіб, серед них — 253 чоловіки і 297 жінок^[9].

За даними перепису населення 2001 року у селі проживала 491^[1][2] особа. Рідною мовою назвали^[10]:

Мова	Кількість осіб	Відсоток
українська	489	99,59 %
російська	2	0,41 %

Пам'ятки

• Покровська церква^[d] і дзвіниця^[d];
• Пам'ятник воїнам-односельчанам^[d];
• Городище^[d];
• Курган^[d] (ІІ пол. ІІІ тис. до н. е. — І пол. ІІ тис. до н.е);
• Курган (II пол. III тис. до н. е. — I пол. II тис. до н. е.);

Відомі уродженці та історичні персонажі

• Юхно Зенкович Кирдійович — засновник роду Вільгорських.
• Вільгорський Матвій Юрійович — відомий віолончеліст
• Вільгорський Михайло Юрійович — музичний діяч, композитор, меценат. Допомагав у викупі з кріпацтва Тараса Шевченка.
• Вільгорський Олександр — піаніст, композитор, музикознавець.
• Цинко Павло Максимович (1921-?) — сотенний УПА;