Вільям Воланс Дуглас Годж

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Годж.

Вільям Воланс Дуглас Годж (англ. William Vallance Douglas Hodge; 17 червня 1903 Единбург — 7 липня 1975 Кембридж) — шотландський математик і геометр. Член Единбурзького королівського товариства (1928), Член Лондонського королівського товариства (1938). Голова Лондонського математичного товариства (1947—1949). Почесний член Единбурзького математичного товариства (1954).

Вільям Воланс Дуглас Годж
англ. (William Vallance Douglas Hodge
Ім'я при народженні	англ. William Vallance Douglas Hodge
Народився	17 червня 1903(1903-06-17)[1][2]  Единбург, Шотландія, Сполучене Королівство
Помер	7 липня 1975(1975-07-07)[1][2] (72 роки)  Кембридж, Англія, Велика Британія[2]
Країна	Велика Британія
Національність	шотландець
Діяльність	математик, астроном
Alma mater	George Watson's Colleged (1920)[2] коледж Святого Іоаннаd (1926)[2] Единбурзький університет (1923)[2]
Галузь	математика і геометрія[3]
Заклад	Кембриджський університет[2] Бристольський університет[2]
Посада	Masterd, Lowndean Professor of Astronomy and Geometryd, голова і голова
Науковий керівник	Едмунд Віттекер[4]
Відомі учні	Майкл Атія
Аспіранти, докторанти	Майкл Атія[4] Bernard Scottd[4] Samuel Lilleyd[4] David Simmsd[4] Ian R. Porteousd[4]
Членство	Лондонське королівське товариство Американська академія мистецтв і наук Національна академія наук США Геттінгенська академія наук
Відомий завдяки:	Гіпотеза Годжа Зірка Годжа
У шлюбі з	Кетлін Енн Камерон
Родичі	Alan Broadbentd[2]
Нагороди	Премія Адамса (1936) Премія Бервіка (1952) Королівська медаль (1957) Медаль де Моргана (1959) Медаль Коплі (1974)
Вільям Воланс Дуглас Годж у Вікісховищі[5]

Життєпис

Вільям Воланс Дуглас Годж народився в Единбурзі у сім'ї Арчибальда Джеймса Годжа та Джанет Воланс. Вільям мав старшого брата Арчибальда Воланса Годжа та молодшу сестру Джанет Горсбурґ Годж (Бродбент)^[6]. Навчався у Коледжі Джорджа Вотсона, з 1920 року в Единбурзькому університеті, який закінчив у 1923 році. В університеті став учнем Едмунда Віттекера. Під його керівництвом захистив дисертацію на ступінь бакалавра.

З 1923 по 1926 провів у коледжі Святого Іоанна Кембриджського університету, будучи учнем Генрі Бейкера. У 1926 році був призначений асистентом в Бристольському університеті і пропрацював там 5 років. 27 липня 1929 року він одружився з Кетлін Енн Камерон, у них було двоє дітей (син та дочка). З 1931 до 1932 року провів у Принстонському університеті. У 1932 році, після поїздки в США, перейшов у Кембриджський університет, де у 1936 році був призначений професором астрономії та геометрії і залишався на цій посаді до відставки в 1970 році^[7]. У 1937 році за роботи з теорії гармонійних інтегралів (та за дослідження зв'язків між геометрією, топологією і аналізом) був нагороджений премією Адамса. Помер Вільям Воланс Дуглас Годж у 1975 році в Кембриджі.

Математичні праці

Основні праці Годжа в області алгебричної геометрії, де він дотримувався переважно традиційних методів італійських геометрів, але застосовував також більш нові методи Оскара Зарицького, Бартель ван дер Вардена, а також топологічні методи розроблені Соломоном Лефшецем. Найбільш важливі роботи на стику алгебричної та диференціальної геометрії — гіпотеза Годжа. Велике значення має гіпотеза Годжа в алгебричній геометрії, інститут Клея відніс її до однієї із семи завдань тисячоліття.

У 1930-і роки він дав визначення оператора «зірка Годжа», що дозволило йому узагальнити роботи де Рама (див. Теорія Годжа). Також на його честь названа структура Годжа.

Публікації

• Hodge, W. V. D. (1941), The Theory and Applications of Harmonic Integrals, Cambridge University Press, ISBN 978-0-521-35881-1, MR 0003947, архів оригіналу за 27 червня 2014, процитовано 28 травня 2015
• Hodge, W. V. D.; Pedoe, D. (1994) [1947], Methods of Algebraic Geometry, Volume I (Book II), Cambridge University Press, ISBN 978-0-521-46900-5^[8]
• Hodge, W. V. D.; Pedoe, Daniel (1994) [1952], Methods of Algebraic Geometry: Volume 2 Book III: General theory of algebraic varieties in projective space. Book IV: Quadrics and Grassmann varieties., Cambridge Mathematical Library, Cambridge University Press, ISBN 978-0-521-46901-2, MR 0048065, архів оригіналу за 27 червня 2014, процитовано 28 травня 2015^[9]
• Hodge, W. V. D.; Pedoe, Daniel (1994) [1954], Methods of Algebraic Geometry: Volume 3, Cambridge University Press, ISBN 978-0-521-46775-9, архів оригіналу за 27 червня 2014, процитовано 28 травня 2015^[10]