Віра Златарева

Віра Димитрова Златарева (болг. Вера Златарева; 3 грудня 1905 — 19 серпня 1977) — болгарська громадська діячка, феміністка, суфражистка, письменниця і юристка. Членкиня Спілки вчених Болгарії.

Віра Златарева
болг. Вера Златарева
Народилася	3 грудня 1905(1905-12-03)  Голямо-Белово, Болгарське князівство
Померла	19 серпня 1977(1977-08-19) (71 рік)  Софія, Народна Республіка Болгарія
Країна	Болгарія
Діяльність	юристка, публіцистка, політична діячка, активістка за права жінок
Alma mater	Софійський університет Святого Климента Охридського (1931)
Партія	Bulgarian Agrarian National Uniond
У шлюбі з	Mihail Genovskid

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Златарева.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Димитрова.

Життєпис

Ранні роки та освіта

Віра Златарева народилася 3 грудня 1905 року селі Голямо-Місто в Болгарії. Вона закінчила середню та старшу школу в Пловдиві, після чого переїхала до Софії і закінчила юридичний факультет Софійського університету в 1929 році, а два роки по тому здобула ступінь доктора філософії.

Робота

У 1931-1932-х роках Віра Димитрова працювала помічницею юрисконсульта в міністерстві сільського господарства і державного майна Болгарії, а потім помічницею керівника управління по боротьбі з соціальними правопорушеннями. В 1938 році вона брала участь у конкурсі на стипендію у сфері кримінальної соціології в Міжнародній федерації науковиць.

Вона також співпрацювала з журналами «Філософськи преглед», «Правна мисъл», «Фар на въздържанието», «Трезвеност», «Литературен глас», «Вестник за жената», «Женски глас», «Адвокатски преглед»^[1], «Полицай» та «Преглед за трудово право».

Особисте життя

Віра Златарева була одружена з юристом Михайлом Геновскі^[2] (1903—1966), у них було двоє дітей. Разом з чоловіком вона була редакторкою болгарського журналу «Земя і труд»^[1].

Бібліографія

Віра Димитрова — авторка багатьох монографій з юридичним та науково-популярним змістом:

• «Наказание и осигурителни мерки» (докторська дисертація/монографія, Пловдив, 1931, 88 с.)
• «Психология и социология на българската проститутка» (монографія, София, 1935, 340 с.)
• «Проституцията и борбата против нея» (1936)
• «Обществени грижи» (монографія, София, 1940, 203 с.)
• «Изнасилване» (1940)
• «Имуществени отношения между съпрузите» (1941)
• «Правната защита на жената» (1945)
• «Селянката и новото време» (1947)
• «Правната защита на брака и семейството в Народна република България» (1958)^[1]