Газовий інфрачервоний обігрівач

Газовий інфрачервоний обігрівач — опалювальний прилад, що використовується для опалення приміщень та територій, за допомогою інфрачервоного випромінювання^[1]. Інфрачервоне випромінювання є засобом прямого нагріву поверхонь, предметів і людей, але не віддає тепло повітрю. В основу роботи газового інфрачервоного обігрівача покладено принцип перетворення теплової енергії на енергію випромінювання в інфрачервоному спектрі^[2]. Газовий інфрачервоний обігрівач характеризується високим рівнем енергозбереження, рівень енергозбереження газових інфрачервоних обігрівачів найвищій серед будь-яких газових обігрівачів, саме тому такі обігрівачі розглядаються як елемент енергозбереження, та ощадливого використання енергоносіїв.

Найголовнішим показником, що визначає енергоефективність газового інфрачервоного обігрівача, є ККД випромінювання в інфрачервоному світловому діапазоні.  Показник ККД випромінювання відображає відсоток теплової енергії, що перетворилась на теплове випромінювання обігрівача і при цьому досягла об'єктів на які спрямоване випромінювання.  Сучасні газові інфрачервоні обігрівачі видають у роботі ККД — 80 %.

Принцип дії

 Газовий інфрачервоний обігрівач працює за таким же принципом як сонце обігріває землю. Тобто обігрівач при спалюванні газу працює світло яке випромінюється на поверхні і предмети які знаходяться на його шляху. Інфрачервоні промені нагрівають поверхні і предмети, та не нагрівають при цьому повітря. Тому після початку нагрівання, поверхні і предмети віддають тепло повітрю.  В цьому полягає принцип роботи інфрачервоних обігрівачів і сама суть інфрачервоного опалення.

Саме тому інфрачервоний газовий обігрівач з однаковою ефективністю може використовуватися і в приміщенні, і як вуличний обігрівач — у будь-якому випадку теплова енергія буде витрачатися виключно на обігрів предметів та людей, а не навколишнє повітря.^[3] При цьому методі опалення поверхні і предмети набувають температури що на 7-10°С. більша за навколишнє повітря.

Конструкція

Головними елементами конструкції газового інфрачервоного обігрівача є:

• Корпус, в якому змішується газ і повітря, утворюючи газоповітряну суміш;
• Перфоровані жаростійкі керамічні плитки, на зовнішній поверхні яких відбувається спалювання отриманої суміші.

Одним із конструктивних різновидів газових інфрачервоних обігрівачів, що використовує той же принцип променистого нагріву, є інфрачервоні трубчасті газові обігрівачі, основними елементами конструкції якого є:

• Дутовий пальник, в якому змішується газ і повітря, утворюючи газоповітряну суміш;
• Випромінювальні металічні труби всередині яких відбувається спалювання отриманої суміші.

Плюси і мінуси

До переваг газових інфрачервоних обігрівачів належать їх надійність і компактність. А також їх перевагою є зручність під час транспортування. Газові інфрачервоні обігрівачі мають високий ККД. Відповідні обігрівачі є досить безпечними, звичайно, при дотриманні всіх правил експлуатації. ^[4] МІНУСИ До недоліків можна віднести наявність відкритого вогню, згоряння кисню, виділення продуктів горіння. Саме тому до приміщення в якому буде працювати інфрачервоний газовий обігрівач висуваються значні вимоги.

Історія створення

Патент № 1 інфрачервоного газового пальника

Перший газовий інфрачервоний обігрівач був винайдений і запатентований в 1938  році німецьким конструктором Гюнтером Шванком^[5] (сьогодні його іменем названо найбільшого світового виробника інфрачервоного газового обладнання — компанію Schwank).

Див. також

• Опалення
• Інфрачервоний обігрівач
• Карбоновий обігрівач