Галицька архітектурна школа

Галицька архітектурна школа, галицька школа архітектури — напрямок у романській, а одночасно візантійській та давньоруській архітектурі, що розвинувся на території Прикарпаття у добу правління династії Ростиславичів. Був провідним стилем монументальної, переважно сакральної, архітектури Галицького князівства. Характерною рисою школи є використання романської техніки мурування з тесаних білокам'яних блоків для створення хрестово-купольних храмових будівель візантійського типу. Вважається, що будівничі галицької архітектурної школи звели перші кам'яні церкви у колонізованому руськими князями Заліссі, що дало початок особливостям давньоруської архітектури Ростово-Суздальщини.^[1][2]

Вид на церкву св. Пантелеймона у Галичі, єдиний збережений зразок галицької архітектурної школи.

Визначення

З огляду на фактично повну (за винятком однієї споруди) втрату пам'яток галицької архітектурної школи, їх дослідження та термінологічне окреслення спиралось, передовсім на дані археологічних досліджень. Перші артефакти були виявлені у проміжку між 1881– 1885 рр. парохом Галича Левом Лаврецьким, який долучив до досліджень Ісидора Шараневича. Архітектурний аналіз та стилістичну інтерпретацію отриманих даних виконав Юліан Захарієвич.^[3] Головний внесок в окреслення поняття "галицької архітектурної школи" зробив Йосип Пеленський, який звернув увагу на такі риси школи: розділеність апсид в плані на однакові наземної частини; те, що фундаменти зводились з річкового каменю на розчині, а наземні стіни – з тесаних блоків; всюди застосовувався вапняно-піщаний розчин. Плани та описи пам’яток княжого Галича, представлені Й. Пеленським у його монографії, тривалий час були основним джерелом для аналізу архітектурно-археологічних пам’яток Галицького князівства і зберігають свою актуальність.^[4][5] Впродовж ХХ століття знання про галицьку арітектурну школу були значно розширені новими археолгічними відкриттями, зокрема і головної споруди Галича - Успенського собору. Також було відкрито фундамент першого храму галицької школи - церкви Івана Хрестителя у Перемишлі, та сліди від фундаментів церкви у Звенигороді. Подальші дослідження тривають у в добу Незалежної України із залученням більш досконалих методів археологічних пошуків.^[5] У 1998 році було відновлено єдину вцілілу пам'ятку школи - церкву Пентелеймона.

Походження

Виникнення галицької архітектурної школи було предметом численних гіпотез та припущень, які викладені у значній кількості наукових праць рідного обсягу. Прихильники "угорської" гіпотези вказують на географічну близькість та тісну політичну пов'язаність Галичини з Угорським королівством та жвавий розвиток у останньому романської техніки будування під впливом Франції. Зокрема М. Каргер звертав увагу на використання вітражів, водосвятної чаші та особливостей декорування.^[6] "Малопольська" гіпотеза висунута О. Іонісяном пов'язує галицьку школу із рядом об'єктів Краківської землі.^[7] Її недоліком цієї є те що "малопольські" храми зведені хронологічно пізніше перших галицьких.^[8] "Закавказька" гіпотеза запропонована І.Могитичем пов'язує білокам'яну архітектуру Галичини із впливами вірменської традиції сакрального будівництва.^[2] "Органічна" концепція пропонує розглядати галицьку школи як частину загальноєвропейського процесу розвитку романської архітектури, коли приблизно в один і той самий час виникали схожі об'єкти з використанням подібних прийомів.^[9]

Список відомих об'єктів галицької архітектурної школи

Назва	Місце розташування	Час будівлі	Опис	Фото
Собор Івана Хрестителя	Перемишль	1119–1126	Розібраний в XV столітті на матеріал для латинської катедри.[10] Археологічно досліджений в 1959–1964 (А.Жакі).[11]
Ротонда святого Миколая	Перемишль	XI–XII ст.	Розібрана в XV ст., коли на її місці споруджено латинську катедру.
Княжі палати	Перемишль	XII століття (?)	До прямокутної палацевої будівлі примикала більш ранішня каплиця-ротонда. Остаточно знищені на початку XVII ст[12].
Церква невідомої назви	Звенигород	до 1144	Зруйнована у XIII ст.
Княжі палати	Звенигород	до 1144	Знищені у XIII ст. Досліджені археологічно в 1965–1968 (А. А. Ратич).
Церква Спаса	Галич	1152	Втрачена до 1627 р. Згідно з даними розкопок (1880-ті рр., Л.Лаврецький, І. Шараневич та 1980–1981, О. М. Іоаннесян) це був білокам'яний чотирьохстовпний триабсидний храм[13].
Успенський собор	Галич	1140-ві — 1150-ті рр.	Втрачений в період від XIV до XVI ст., не існує. Згідно з даними археології, це був величний білокам'яний чотирьохстовпний триабсидний храм з бічними галереями[14]. Друга за розміром сакральна будівля Київської Русі.
Церква св. Кирила і Мефодія	Галич	XII століття - поч. ХІІІ століття	Втрачена у давнину. Досліджена археологічно (1880-ті рр., Л.Лаврецький, І. Шараневич). Це був білокам'яний триабсидний чотирьохстовпний храм.
Церква Святого Пантелеймона	Галич	Близько 1200	Первісно — білокам'яний чотирьохстовпний триабсидний храм. Уся верхня частина, склепіння і баня знищені при перебудові церкви в костьол Св. Станислава в 1611 р.
Церква Бориса і Гліба в урочищі Побережжя	Єзуполь коло Галича	XII століття	Втрачена у давнину. Досліджена археологічно (1935, Я.Пастернак, та 1959, М. К. Каргер). Це була білокам'яна церква у вигляді квадрифолія, 4х-пелюсткова в плані[15].
Церква св. Анни (?) в урочищі Цвинтариська	Галич	Друга половина XII — перша третина XIII століття	Втрачена у давнину. Досліджена археологічно (1880-ті рр., Л.Лаврецький, І. Шараневич). Білокам'яний чотирьохстовпний храм, скоріш за все триабсидний[16].
Церква Благовіщення	Галич	Друга половина XII — перша третина XIII століття	Втрачена після 1458 р. Досліджена археологічно (1884, Л.Лаврецький, І. Шараневич). Безстовпна церква з подовженою двокамерною вівтарною частиною.
Церква пророка Іллі	Галич	Друга половина XII — перша третина XIII століття	Розібрана на початку XIX ст. Не існує. Залишки досліджені М. К. Каргером в 1955 р. Це була невелика одноабсидна ротонда з притвором[17].
Церква св. Івана (?) в урочищі Царинка	Галич	Початок XIII століття.	Втрачена у давнину. Рештки виявлені й досліджені Ю. Лукомським протягом 1990-92 років
Церква «полігон»	Галич	Середина — третя чверть XII століття	Втрачена у давнину. Згідно з даними розкопок (1880-ті рр., Л.Лаврецький, І. Шараневич та 1979, О. М. Іоаннесян) це була білокам'яна церква у вигляді квадрифолія, 8-гранна в плані[18][19].
Церква (Василя Великого?)	Василів	XII–XIII століття	Знищена в XVII ст. Віднайдена розкопками 1958–1959 (Б. А. Тимощук, Г. Н. Логвин)[20]. Це був білокам'яний чотирьохстовпний триабсидний храм з пізнішими прибудовами.
Церква Петра	Перемишль	XII - початок XIII	Зруйнована у XIV столітті. На її місці побудовано дерев'яний костел, який був розібраний у XVII столітті.[21]
Церква Миколая	Львів	друга половина XIII [22]	Перебудована у пізньому середньовіччі.