Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Юліан Захаревич

польський архітектор вірменського походження З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Юліан Захаревич
Remove ads

Юліан Октавіан Захаревич (іноді Захарієвич) (пол. Julian Oktawian Zachariewicz; 17 липня 1837 Львів 27 грудня 1898, Львів) — львівський архітектор вірменсько-німецького походження[2], лютеранин, один із засновників Львівської архітектурної школи, яка визначала архітектурне обличчя Львова 2-ї половини XIX — початку XX століття. Розпочинав свою діяльність як залізничний інженер.

Remove ads

Біографічні відомості

Узагальнити
Перспектива
Thumb
Надгробок Юліана Захаревича на Личаківському цвинтарі у Львові

Народився у Львові в родині вірменина Георгія Захаревича та німкені лютеранки Юзефи з Ґросманів. Навчався у Львові у реальній школі. Закінчив Технічну академію (18521857, нині Львівська Політехніка), професійну освіту отримав у Відні (закінчив 1858, нині Віденська політехніка). Після завершення навчання працював у генеральній дирекції будівництва державних залізниць Австрійської імперії. Після ліквідації цієї установи працював на будівництві залізниці у Тімішоарі.

У 1859 року проходив практику в архітектурному бюро Леопольда Ернста при реставрації віденського готичного собору святого Стефана.

У 1860-х роках працював на Львівсько-Чернівецькій залізниці на різних посадах — від залізничного інженера почергово у Відні, Тімішоарі та Львові[3], до начальника руху в Чернівцях. Працюючи на цій залізниці, спроектував залізничний вокзал у Яссах.

З 1871 року — професор, завідувач кафедри архітектури Технічної академії у Львові. Від 1877 року — член Політехнічного товариства у Львові[4]. У 1879 році входив до правління товариства[5]. У 18811882 роках — ректор Політехніки. Від початку 1880-х років кореспондент Центральної комісії з дослідження та консервації пам'яток мистецтва та історії Галичини. Від 1888 — член щойно створеного Кола консерваторів та кореспондентів Східної Галичини[6]. У 1890-х був одним з експертів на судовому процесі між Леонардом Марконі і Юзефом Каетаном Яновським у справі щодо авторства проєкту Промислового музею[7]. Від 1892 року був одним організаторів Галицької крайової виставки у Львові. Входив до статутної виставкової комісії[8].

Спільно з Іваном Левинським 1885 року придбав у міста велику земельну ділянку в місцевостях Новий Світ і Байки. Від 1888 року забудовував її віллами за власними проєктами та проєктами Левинського (тепер місцевість відома під назвою Кастелівка). Поряд з Іваном Левинським та Альфредом Каменобродським був піонером створення у Львові комплексних архітектурно-будівельних компаній. Зібрав колекцію творів українського ужиткового мистецтва. Вивчав народне будівництво.

Був одружений двічі. Батько львівського архітектора і підприємця Альфреда Захаревича. З огляду на заслуги перед містом та фанатичну любов до Львова в 1877 р. отримав австрійське шляхетство II степені, з титулом "Ritter" (лицар) й додатком до прізвища "von Lwigród" фон Львіґруд (пол. Zachariewicz-Lwigród, нім. Zachariewicz von Lwigród). Також був нагороджений австрійським Орденом Залізної Корони III степені.

Помер у Львові, похований на Личаківському цвинтарі, поле № 55[9]. Протягом 13 квітня15 травня 1905 року рисунки зразків дерев'яної архітектури, виконані Захаревичем, експонувалися на виставці в палаці Чапських у Кракові.[10] У вестибюлі головного корпусу Львівської політехніки 1910 року встановлено погруддя із зображенням Юліана Захаревича авторства Юліуша Белтовського, яке урочисто відкрили 11 вересня у завершальний день П'ятого з'їзду техніків у Львові.[11] Того ж року проєкти Захаревича експонувалися на першій архітектурній виставці у Львові[12]. У 19011946 роках іменем Захаревича називалася вулиця, що нині має назву Архітекторська. 1992 року на його честь названо іншу вулицю у Львові.

Звання

  • Професор архітектури;
  • ректор Львівської політехніки;
  • Радчий імператорського двору;
  • кавалер Ордену Залізної Корони;
  • депутат Державної ради;
  • Голова Комісії для Державних іспитів дипломованих архітекторів;
  • член Шкільної крайової ради;
  • Презес промислового музею;
  • Заступник Голови колегії для охорони авторських прав у галузі архітектури;
  • член Ради міста Львова;
  • член Товариства політехнічного[3].
Remove ads

Роботи

Узагальнити
Перспектива

У Львові

пол. * головний корпус (вул. С. Бандери, 12) у 18731877 роках;

Реставрація та перебудова
Нереалізовані проєкти
  • Проєкт перебудови реформістської синагоги «Темпль». Виконаний у 18941896 роках, базувався на аналізі форм храму Соломона в Єрусалимі (бл. 957—950 р. до н. е.). Дані про гіпотетичний вигляд якого, почерпнув із праці Шарля Шип'є і Жоржа Перро. Проєкт передбачав значне розширення, зокрема добудову двох пілонів при вході від вул. Жовківської (нині вул. Хмельницького), збільшення вестибюля, добудову санктуарія, широкого ліхтаря посередині купола. З усього реалізовано було лише розписи інтер'єрів[17].
  • Проєкт розширення дому товариства ремісників «Гвязда», що на вулиці Короленка, 7.

В інших населених пунктах

  • Вокзал у місті Ясси в Румунії (18691870).
  • Синагога в Чернівцях у неомавританському стилі (18731877).
  • Костел святого Михаїла у селі Заріччя біля Ярослава (18791880). Поєднує романські та готичні риси з неовізантійський стиль|неовізантійськими елементами. Збудований коштом графів Володимира та Альфонсини Дідушицьких. Архітектор спроєктував також орган, виконаний у Львові фабрикою Яна Слівінського. Спорудженням храму керував учень Захаревича Вацлав Ґерж. Вівтарі виготовлені за спільним проєктом Юліана Захаревича та Леонарда Марконі.
  • Дерев'яна церква Воздвиження Чесного Хреста в селі Звижень. Тризрубна, триверха, з верандою на другому ярусі бабинця, оперезана галереєю. Споруджена 1888 року під керівництвом Міхала Ковальчука. 1916 року розібрана на матеріал для окопів[18].
  • Палац графів Реїв у Псарах (нині с. Приозерне, Рогатинський район)[19].
  • Костел у Буцневі поблизу Тернополя (18901891).
  • Церква Різдва Пресвятої Богородиці в Маркополі. Поєднує в собі неовізантійський та неороманський стилі. Спорудження велось у 18921896 роках під керівництвом будівничого Ставарського із Синяви. Пізніше живописець Антін Манастирський виконав настінні розписи.
  • Найпізніше з усіх палацових ансамблів у 1889 Захаревичем був зведений замок графа Адама Ґолуховського (18551914) в Гусятині. Казковий стиль баварських замків короля Людвіга ІІ. Ліс «Грабник» навколо палацу був перетворений Захаревичем у англійський парк. Тільки дерева цього парку залишились нині, а палац був знищений під час першої світової війни, про його стан можна судити по старих фотографіях[20].
Remove ads

Галерея

Примітки

Посилання

Див. також

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads