Галілео Ферраріс

Галіле́о Ферра́ріс (італ. Galileo Ferraris; 30 жовтня 1847, Ліворно-Феррарис — 7 лютого 1897) — італійський фізик та інженер-електрик, відомий в основному завдяки відкриттю обертового магнітного поля, на принципі роботи якого працює асинхронний двигун.

Галілео Ферраріс
Народився	30 жовтня 1847(1847-10-30)[1][2][…]  Ліворно-Феррарис, Провінція Верчеллі, П'ємонт, Італія[3] або Італія[4]
Помер	7 лютого 1897(1897-02-07)[1][2][…] (49 років)  Турин, Італія[5][3]
Поховання	Монументальний цвинтар в Туриніd
Країна	Королівство Італія
Діяльність	фізик, винахідник, політик, електротехнік
Alma mater	Туринський університет
Галузь	магнітне поле[4] і електротехніка[4]
Посада	сенатор Королівства Італіяd
Членство	Леопольдина Національна академія наук Італії Туринська академія наук[3]
Галілео Ферраріс у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ферраріс.

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Галілео.

Біографічні відомості

Народився в місті Ліворно-Феррарис. Феррарі отримав ступінь бакалавра в галузі інженерних наук і став помічником технічної фізики італійського промислового музею. Феррарі виявив обертове магнітне поле в 1885 році. Експериментував з різними типами асинхронних електродвигунів. У 1888 році Феррарі опублікував свої дослідження Королівській академії наук в Турині (пізніше, в тому ж році Тесла одержав патент за відкриття явища обертального магнітного поля).

Ці відкриття стали основою для створення індукційних двигунів і відкрили шлях індукційним лічильникам.

У 1889 році Феррарі працював в школі електротехніки (перша школа такого роду в Італії). У 1896 році вступив у Італійську електротехнічну Асоціацію і став першим національним президентом цієї організації.

Див. також

Друга промислова революція