Гамкрелідзе Реваз Валеріанович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гамкрелідзе.

Реваз Валеріанович Гамкрелідзе (груз. რევაზ გამყრელიძე; 4 лютого 1927(19270204), Кутаїсі — 5 травня 2025, Москва) — грузинський та російський математик, фахівець в області теорії диференціальних рівнянь, алгебраїчної топології і теорії оптимального управління. Брат академіка РАН, президента Грузинської академії наук Тамаза Гамкрелідзе

Реваз Валеріанович Гамкрелідзе
Народився	4 лютого 1927(1927-02-04)[1][2]  Кутаїсі, Грузія
Помер	5 травня 2025(2025-05-05)[3] (98 років)  Москва, Росія
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	математик, фізик
Alma mater	Московський університет
Галузь	математик
Заклад	Математичний інститут імені В. А. Стєклова РАН
Вчене звання	професор (1966)
Науковий ступінь	Доктор фізико-математичних наук (1960)
Науковий керівник	Понтрягін Лев Семенович
Вчителі	Понтрягін Лев Семенович
Аспіранти, докторанти	Andrey V Sarychevd[4] Andrei Agrachevd
Брати, сестри	Гамкрелідзе Тамаз Валеріанович
Нагороди
академік російської та грузинської академій наук

Біографія

Закінчив механіко-математичний факультет (1950) та аспірантуру (1953) Московського університету. З 1953 працює в Математичному інституті ім. В. А. Стєклова РАН. Молодший, старший науковий співробітник відділу топології, головний науковий співробітник Математичного інституту ім. В. А. Стєклова АН СРСР (1953—1988). Доктор фізико-математичних наук (1960). Затверджений у званні професора за спеціальністю «диференціальні та інтегральні рівняння» (1966). Завідувач відділу Математичного інституту РАН (1988—1997).

Головний редактор реферативного журналу «Математика» (з 1961).

Звання та нагороди

Член-кореспондент РАН по Відділенню математики (математика, в тому числі прикладна математика) з 29 грудня 1981, академік по Відділенню математичних наук (математика) з 22 травня 2003 р., академік АН Грузинської РСР (1969). Почесний іноземний член Американської академії мистецтв і наук у Бостоні (1978).

Ленінська премія (1962).

Наукова діяльність

Область наукових інтересів: теорія звичайних диференціальних рівнянь та їх додатків, математична теорія оптимальних процесів, алгебраїчна топологія і алгебраїчна геометрія, теорія управління та ін.

Отримав важливі результати з теорії оптимальних процесів, що мають застосування до проблем автоматичного регулювання.

Основні наукові праці

• Математическая теория оптимальных процессов, 3 изд., М., 1976 (соавтори Л. С. Понтрягін, В. Г. Болтянський, Є. Ф. Міщенко);
• Основы оптимального управления, 1 изд., 1975, 2 изд., Тб., 1977.