Гандрій Зейлер

Гандрій Зейлер (серболуж. Handrij Zejler; 1 лютого 1804, Зальценфорст — 15 жовтня 1872, Лоза) — один з найвизначніших діячів культури лужицьких сербів. Вважається класиком верхньолужицької мови і є одним з її найпомітніших культурних представників. Відомий також як науковець, організатор культурних осередків, редактор лужицьких видань, автор підручників, священик, один із засновників науково-культурницької організації «Матиця сербська». Його вважають основоположником нової серболужицької літератури. Одні з найвідоміших поезій: «Прекрасна Лужиця», «Триваймо, серби!», «Сербська наречена», «Добра рада для хлопців», «Добра рада для дівчат», «Пивний спів»^[4][5].

Гандрій Зейлер
н.-луж. Handrij Zejler
Народився	1 лютого 1804(1804-02-01)[1][2]  Salzenforst/Słona Boršćd, Бауцен, Німеччина
Помер	15 жовтня 1872(1872-10-15)[1][2] (68 років)  Лоза, Баутцен, Саксонія, Німецький Райх
Поховання	Friedhof Lohsad
Країна	Саксонське королівство
Діяльність	поет, письменник, будитель
Знання мов	верхньолужицька, лужицькі мови і сербська[3]
Мова творів	лужицькі мови
Членство	Wendische Predigergesellschaft zu Leipzigd і Матиця серболужицька
Гандрій Зейлер у Вікісховищі