Ганкевич Володимир Іванович

Володимир Іванович Ганкевич (10 квітня 1848, с. Вікно, нині Чортківський район — 27 січня 1880(18800127)^[a][1] / 1881,^[2][3] Бучач^[4]) — український галицький громадський діяч, адвокат, літератор. Доктор права (1877).

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ганкевич.

Володимир Ганкевич
Ганкевич Володимир Іванович
Народився	10 квітня 1848(1848-04-10) Вікно, нині Чортківський район
Помер	27 січня 1880(1880-01-27) (31 рік) Бучач, нині Тернопільська область
Поховання	Нагірянський цвинтар
Країна	Австрійська імперія  Австро-Угорщина
Національність	українець
Діяльність	громадський діяч, адвокат, літератор
Відомий завдяки	голова товариства «Дружній лихвар»
Alma mater	Віденський університет і Перша тернопільська гімназія
Конфесія	УГКЦ
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народився 10 квітня 1848 року в с. Вікно^[3] (Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія, нині Чортківський район, Тернопільська область, Україна). Син о. Івана Ганкевича — священика з Вікна поблизу містечка Гримайлів (нині селище міського типу Чортківського району).

Закінчив Першу тернопільську класичну гімназію.^[3] Під час навчання став одним з перших членів гуртка «Громада», заснованого учнем 6 класу Іваном Пулюєм у січні 1863 року,^[5] Під час навчання його приятелями були Січинський Андрій, троє братів Барвінських.^[6] Також був організатором молоді в Тернополі, закладав читальні, гуртував селян. Вивчав право у Львівському та Віденському (Австрія) університетах.^[3] У Львові в університеті — голова студентського товариства «Дружній лихвар».

Редактор газети «Правда». Один з найвизначніших діячів народовецького руху в Галичині (однодумці, товариші — Володимир Навроцький, Володимир Барвінський). Після закінчення правничих студій був діяльним членом центрального виділу товариства «Просвіта» (делегат головного виділу «Просвіти»). Співзасновник товариства «Просвіта» (заступник першого голови; під час установчих зборів — один з 2-х секретарів разом із Корнилом Сушкевичем^[7]). Потім — незмінний член головного виділу «Просвіти», також «Руської бесіди».^[3] 29 травня 1875 року разом з Володиславом Федоровичем (головою виділу) від імені головного виділу «Просвіти» підписав заяву до Галицького сейму про відмову від краєвої допомоги 2000 золотих ринських.

Учасник установчих зборів філії товариства «Просвіта» в Тернополі 29 вересня 1875 року. У 1877 році^[3] відкрив адвокатську канцелярію в Бучачі.

Редагував журнал «Правда», в якому було надруковано його оповідання «Федір Смик», переклади з німецької літератури. Автор статей у газетах «Діло», «Батьківщина».^[3]

Похований на Нагірянському цвинтарі поряд з бучацькими парохами о. Денисом Нестайком (позаду), москвофілом Михаїлом Куриловичем, поблизу церкви св. архистратига Михаїла.

Зауваги

1. дата вказана на надгробку; також вказано, що прожив 31 рік