Навроцький Володимир Михайлович

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Навроцький.

Володи́мир Миха́йлович Навро́цький (псевдоніми: Василь Н., Онисим, Сіроманець; 18 листопада 1847 року, Котузів, Королівство Галичини та Володимерії, Австро-Угорщина — 16 березня 1882 року, Ряшів) — український економіст, статистик і публіцист^[2].

Навроцький Володимир Михайлович
Володимир Навроцький
Псевдонім	Василь Н., Онисим, Сіроманець
Народився	18 листопада 1847(1847-11-18) Котузів, Королівство Галичини та Володимерії, Австро-Угорщина
Помер	16 березня 1882(1882-03-16) (34 роки) Ряшів, Австро-Угорщина
Громадянство	Австро-Угорщина
Національність	українець
Діяльність	економіст, статистик, публіцист, поет
Сфера роботи	економіка[1], статистика[1], публіцистика[1], етнографія[1], літературна критика[1], творче та професійне письмоd[1] і освіта[d][1]
Alma mater	ЛНУ ім. І. Франка
Знання мов	українська[1], латина, німецька і польська
Навроцький Володимир Михайлович у Вікісховищі
Роботи у  Вікіджерелах

Життєпис

У 1866 році закінчив цісарсько-королівську гімназію в Станиславові (тепер Україна).

Під час навчання у Львівському університеті (1866—1871 роки) одним із найактивніших народовців товариства «Просвіта», часопису «Правда» (ініціятор створення^[2]). Співорганізатор студентських громад у Галичині. З 1867 р. відповідальний секретар українського товариства «Просвіта». З 1871 року очолював студентське товариство «Дружній лихвар».

З 1873 року проводив економічно-статистичні дослідження.

Працював як фінансовий урядовець в Ряшеві (тепер Польща), актором^[2].

Ідеолог «органічної праці на користь народу». Належав до лівого крила народовців^[2]. Підтримував зв'язки з Михайлом Драгомановим, Мелітоном Бучинським, Володимиром Барвінським та ін. Статті з економічних питань друкував у «Правді», «Ділі», «Киевском телеграфе», «Вестнике Европы», «Одесском Вестнике». Його праця «Піянство І пропінація в Галичині» надрукована в Женеві («Громада» М. Драгоманова). За редакцією І. Франка вийшов у 1884 році тільки один том із запланованого повного зібрання творів В. Навроцького, який видав його приятель Остап Терлецький, написавши передмову — «Згадку про житє» цього письменника.

Твори В. Навроцького видав Іван Франко (присвятив його пам'яті вірш) заходом «Етнографічно-статистичного кружка» у 1884 р.; вони опубліковані в «Етнографічному збірнику» НТШ (т.5, 1898 р.; зокрема, кілька колискових пісень, записаних у селі Голгоча; поезії—  в альманасі «Струни» у Львові (1925 р.), перевидано 1992 р. в колективній збірці «Акорди».

Наукова діяльність

У своїх працях вчений зобразив колоніальний характер економіки Галичини у складі Австро-Угорщини. Простежуючи еволюцію селянських господарств у Галичині XIX ст., В. Навроцький першим розкрив усі їх зміни в перехідний період від натуральної до ринкової економіки.

Автор праць:

• Економіка: «Реформи домового порядку» (1874 р.), «Чого нас коштує пропінація», «Руська народність в школах галицьких» (обидві 1876 р.), «Класові інтереси і інтереси народу» (1877 р.) та ін.
• Фолкльор, етнографія, історія: «Руська родина» (1867 р.), «Народні приказки», «Весілля в Котузові» (обидві 1869 р.). «До світогляду українського народу», «Дещо про козаків-запорожців і про їх ради військові» (обидві 1870 р.) та ін.
• Рецензія на І-й том збірника «Исторические песни малорусского народа» В. Антоновича та М. Драгоманова
• Ліричні поезії, художньо-публіцистичні нариси.^[2]