Гарліб Меркель

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Меркель.

Гарліб Гельвіг Меркель (латис. Garlībs Helvigs Merķelis; (31 жовтня 1769(1769-10-31) або 19 жовтня 1769(1769-10-19) , Lēdurga^d  — 9 травня 1850(1850-05-09) , Рига )) — латвійсько-німецький письменник, літературний критик, публіцист, один з видатних представників ідей Просвітництва^[3].

Гарліб Гельвіг Меркель
Garlībs Helvigs Merķelis
Народився	1 листопада 1769(1769-11-01) Ледурга
Помер	9 травня 1850(1850-05-09) (80 років) Катлаканс
Підданство	Російської імперії
Діяльність	письменництво, журналістика, публіцистика
Сфера роботи	література[1], літературна критика[1], публіцистика[1] і філософія[1]
Alma mater	Університет Франкфурта-на-Одері
Вчене звання	доктор філософії
Знання мов	російська і німецька[2][1]
Мова творів	німецька
Magnum opus	«Латиші, особливо у Відземе, наприкінці філософського століття», 1796
Батько	Daniel Merkeld
Діти	Albrecht Ernst Emil Merkeld
Гарліб Меркель у Вікісховищі
Роботи у Вікіджерелах

Біографія

Ранні роки та навчання

Гарліб Меркель народився 01 листопада 1769 року у Ледурзі у родині лютеранського пастора Даніеля та Гертруди Єлізавети Меркель.^{[джерело?]}

У 1771 році родина переїхала до Вецпіебалги, а у 1776 році Г. Меркель був відправлений до Риги, де навчався у міській та кафедральній школах, отримуючи початкову освіту.

У 1782 році Г. Меркель через смерть батька перервав навчання та повернувся додому допомагати матері вести господарство. У 1785 році разом з родиною переїхав до Риги та продовжив навчання, закінчивши школу у 1786 році^[4].

У 1796 році нетривалий час навчався медицині у Лейпцизькому університеті; вивчав право та естетику у Єнському університеті.

Від 1799 року член масонської ложі «Фредерік Гійом у короні справедливості».^{[джерело?]}

У 1801-1802 роках навчався в університеті Франкфурта на Одері та отримав ступінь доктора філософії^[5].

Професійна діяльність

Трудову діяльність Гарліб Меркель розпочав у 1786 році на посаді писаря судової канцелярії у Ризі.

У 1787 році був статистом у Ризькому міському театрі; з 1788 по 1792 рік – репетитором в Лієпупе у маєтку пастора Йоганна Клемана.

У 1792 році нетривалий час працював помічником у Ризькому окружному суді.

Протягом 1793 – 1796 років – вихователем в родині маршалка шляхти фон Трансе. Декілька місяців 1797 року працював у Копенгагені.

З 1802 по 1838 роки був засновником та редактором багатьох видань, займаючись публіцистичною та видавничою діяльністю, яку зрештою припинив під тиском цензури^[6].

Останні роки свого життя Г. Меркель мешкав у власному маєтку в Катлакансі, поблизу Риги^[7].

Помер 09 травня 1850 року. Похований на кладовищі Катлаканс^[8].

Погляди та переконання

За життя Г. Меркель був відомий як радикальний критик землевласництва німецьких дворян та кріпацтва. Його найвизначніший твір «Латиші, особливо у Відземе, наприкінці філософського століття», виданий у Лейпцизі, став обвинувальним актом проти кріпосного права та викликав резонанс у Європі. Був перекладений французькою, данською, російською та естонською мовами^[9].

Г. Меркель виступав проти загарбницької політики Наполеона, публікуючи політичні статті у німецьких виданнях. Після вторгнення Наполеона до Німеччини та поразки прусських військ під Єною, змушений був повернутися до Відземе^[10][11].

Основні твори

• «Есе про мистецтво поезії» (1794);

• «Латиші, особливо у Відземе, наприкінці філософського століття» (1796, 1800);

• «Відземська старовина» (1798-1799);

• «Подорожня історія» (1800);

• «Ваннем Іманта» (1802).

Також Г. Меркель відомий як автор численних публіцистичних та критичних статей^[12].

Вшанування пам'яті

• У 1869 році, на честь 100-річчя від дня народження, Ризьким латиським товариством на могилі Г. Меркеля був встановлений пам’ятник із написом «На згадку від вдячних латишів»^[13].
• У 1969 році, за місцем народження Г. Меркеля, у Лідурзі біля лютеранської церкви, встановлений пам’ятник письменнику^[14].
• У 1998 році ім’я письменника було надано початковій школі Ледурги^[15].
• У 2019 році, на честь 250-річчя від дня народження Латвійською поштою тиражем у 100 000 примірників була випущена поштова марка^[16].