Гаюї Юст Валентинович

Юст (Жюст) Валентинович Гаюї (Аюї) — французький геолог, кристалограф, військовий інженер; працював в Одесі в першій третині XIX ст.^[1]

Гаюї Юст Валентинович
Народився	1 липня 1793(1793-07-01)  Париж, Франція
Помер	1 серпня 1848(1848-08-01) (55 років)
Країна	Франція
Діяльність	військовий інженер, інженер
Галузь	кристалографія
Заклад	Петербурзька академія наук

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Гаюї.

Був відомий своїми дослідженнями про природу виникнення зсувів, про використовування підземних вод в цілях водопостачання. У 1828 році був обраний членом-кореспондентом Російської академії наук.^[2] При проєктуванні будівель застосовував переважно стиль ампір, для низки споруд — стильові форми середньовічної архітектури.^[1]

Дослідження одеських зсувів

У 1813 році Гаюї першим розпочав дослідження зсувів в Одесі. Свої відповідні праці французькою мовою він представив в Петербурзьку академію наук у 1831 році. Гаюї запропонував модель утворення зсувів, яку визнавали всі наступні геологи та інженери.^[3]

Проєкти в Одесі

Серед проєктів Гаюї в Одесі:

• докладні плани Водяної балки, проєкти оформлення наметів над колодязями (1825).
• артезіанський колодязь у Водяній балці (1833).
• маяк на Великому Фонтані, який мав дуже важливе значення для функціонування Одеського порту (1815–1827).
• брав участь у будівництві споруд Одеського карантину (план Ф. Шаля, кошторис Дж. Фраполлі, співвиконавці інженери К. Потьє і Г. Морозов).
• проєкт ансамблевої забудови Одеського порту, який передбачав не лише зонування територій за використанням, а й об'ємні вирішення в монументальних ампірних архітектурних формах. Ймовірно співавтором цього проєкту був одеський архітектор Франсуа Шаль (1825).

Гаюї також займався вирішенням проблем внутрішньоміських зв'язків:

• складав проєкти шосе для Рішельєвської, Херсонської, Дерібасівської та інших вулиць (20-і роки).
• опрацював проєкти і збудував муровані аркові мости через Карантинну балку (разом з архітітектором О. Дігбі): по вул. Поштовій — Новиков (1822–1824), по вул. Єврейській — Сікардів (1822–1825, не зберігся).
• керував трасуванням межі порто-франко навколо центрального ядра Одеси, виконував відповідні кресленики районів міста і перекриття канав (1819).^[1]