Інженерні війська

військові частини, що займаються проєктуванням та будівництвом військових об’єктів та обслуговуванням військового транспорту та ліній з З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Історія

Узагальнити

Перспектива

На піку свого розквіту територія Римської імперії охоплювала майже 1,7 мільйона квадратних кілометрів і включала в себе більшу частину Південної Європи. Для ефективного управління настільки великою державою римляни побудували найскладніші системи доріг, з тих, які коли-небудь існували в стародавньому світі. Ці римські дороги, багато з яких використовуються і сьогодні, були побудовані з суміші землі, гравію і цегли, зробленої з граніту або загартованої вулканічної лави.

Римські інженери дотримувалися суворих стандартів при проектуванні своїх магістралей і створення доріг із вигнутим мощенням для кращого відведення води. До 200 року н. е. римляни побудували більше 50 000 кілометрів доріг, в першу чергу, для військових цілей. Магістралі дозволяли римському легіону долати 25 миль в день, а широка мережа поштових відділень сприяла тому, що секретні повідомлення та інші дані розвідки передавалися з вражаючою швидкістю. Цими дорогами часто управляли так само, як сьогодні сучасними шосе. Кам'яні покажчики відстаней та інформаційні знаки повідомляли мандрівникам відстані до місць призначення, в той час як спеціальні групи з римських солдатів діяли як дорожній патруль.

Подібні війська існували ще за часів Русі. Сапери, споряджені сокирами та шанцевим інструментом, окрім прокладання шляхів та спорудження метальних і облогових знарядь, під час штурму міста запалювали частокіл укріплення, прорубуючи у ньому прохід для важкої піхоти. Ці спеціалісти були праобразом вітчизняних військово-інженерних військ.^[1]

Remove ads

Призначення та склад

Узагальнити

Перспектива

Інженерні війська складаються зі з'єднань, частин і підрозділів різного призначення:

інженерно-саперних (саперних),
штурмових,
загороджень і розгороджень,
інженерно-дорожніх,
мостобудівних (мостових),
понтонно-мостових (понтонних),
переправно-десантних (амфибійних),
відновлення та захисту,
позиційних,
маскувальних,
польового водопостачання (видобутку води),
інженерно-аеродромних,
морських інженерних,
інженерно-базових,
інженерно-будівельних і інших.

В арміях деяких держав є інженерні частини й підрозділи для застосування ядерних мін (фугасів). Організаційно інженерні війська входять до складу об'єднань, з'єднань і частин видів збройних сил, родів військ і резерву головного (верховного) командування. В Україні інженерні війська підпорядковані Головному управлінню оперативного забезпечення Збройних Сил ГШ ЗСУ.

У бою та операції інженерні війська виконують найскладніші завдання інженерного забезпечення, що вимагають спеціальної підготовки особового складу, застосування різної інженерної техніки й інженерних боєприпасів. Їхніми основними завданнями є:

Інженерна розвідка противника місцевості та об'єктів;
Фортифікаційне обладнання районів, рубежів, позицій, що займаються військами, районів розгортання пунктів управління;
Влаштування та утримання інженерних загороджень, здійснення руйнувань;
знищення (знешкодження) ядерних мін противника;
Пророблення та утримання проходів в інженерних загородженнях та руйнуваннях;
Влаштування переходів через перешкоди;
Знищення виявлених розвідувально-сигнальних приладів противника;
Розмінування місцевості та об'єктів;
Підготовка та утримання шляхів руху військ, підвозу та евакуації;
Обладнання та утримання переправ при форсуванні (подоланні) водних перешкод;
Інженерні заходи з маскування військ та об'єктів;
Інженерні заходи з забезпечення дій вертольотів дивізії;
Інженерні заходи з ліквідації наслідків ядерних ударів противника;
Добування, очищення води та обладнання пунктів польового водопостачання.

В арміях деяких країн на інженерні війська покладає, крім того, устаткування аеродромів, прокладка й утримання польових трубопроводів, утримання внутрішніх водних шляхів, виконання топографічних, картографічних і геодезичних робіт та інше

Remove ads

Інженерні війська

Історія

Призначення та склад

Див. також

Примітки

Література

Джерела та посилання

Wikiwand - on