Гваймар IV (князь Салернський)

Гваймар IV (*бл.1013—†2 або 3 червня 1052) — лангобордський князь Салернський (1027—1052), герцог Амальфійський (1039—1052), князь Капуанський (1038—1047), герцог Гаетанський (1040—1041). Був важливою фігурою періоду закінчення влади Візантійської імперії на півдні Італії та зародження влади норманів у цьому регіоні.

Гваймар IV
Народився	1013[1]  Італія
Помер	3 червня 1052[1]  Салерно, Кампанія, Італія
Діяльність	аристократ
Титул	Герцог Гаетанськийd, Prince of Salernod, князь Капуанськийd і Герцог Амальфійськийd
Батько	Гваймар III
Мати	Gaitelgrima di Beneventod
Родичі	Річард II і Жордан I
Брати, сестри	Гвідо Соррентський, Gaitelgrima di Salernod і Pandulf of Capacciod
У шлюбі з	Porpora de Tabellariad і Gemma of Capuad
Діти	Гізульф II (князь Салернський), Сікельгайта Салернська, Гайтельгріма Салернська і Gaitelgrima von Salerno und Sarnod

Ранні завоювання

Був старшим сином Гваймара III та Гайтельтріми, дочки князя Беневентського Пандульфа II. Його старший брат Іоанн співправив з батьком з 1015 по 1018. Після його смерті Гваймар був призначений співправителем. У 1022 імператор Священної Римської імперії Генріх II розпочав кампанію проти греків у Південній Італії. Його полководець архієпископ Кельнський Пілгрим обложив Капую. У 1022 Пандульфа IV було захоплено в полон і вивезено до Німеччини. Гваймар III був змушений передати імператору свого неповнолітнього сина Гваймара як заручника. Імператор передав його папі Римському Бенедикту VIII, який звільнив Гваймара. Юний Гваймар спадкував герцогський престол у Салерно в 1027.

Союз з норманами

Пізні зміни

Убивство

Родина

Генеалогія