Генак Тимофій Олександрович

Тимофій Олександрович Генак (1884(1884), містечко Турець Мінської губернії, тепер село Червенського району Мінської області, Білорусь — ?) — радянський господарський діяч, голова виконавчого комітету Єнакіївської ради робітничих і солдатських депутатів, голова правління Південного машинобудівного тресту. Член ВУЦВК.

Генак Тимофій Олександрович
Народився	1884(1884) містечко Турець Мінської губернії, тепер село Червенського району Мінської області, Білорусь
Помер	невідомо
Національність	білорус
Партія	ВКП(б)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Генак.

Життєпис

Народився в селянській родині. У 1898 році закінчив початкове училище. З 1898 по 1900 рік — учень слюсаря на заводі братів Сойфер у Маріуполі. З 1900 по 1905 рік працював машиністом, а потім лаборантом хімічних майстерень Петровських металургійних заводів при станції Єнакієве на Донбасі.

Член РСДРП (меншовиків) з 1904 року. Партійне псевдо «Дмитрій».

Брав участь у першій російській революції 1905—1907 років. У травні 1905 року був заарештований за організацію святкування 1 травня, пробув чотири місяці у Бахмутській в'язниці. У грудні 1905 року знову заарештований за участь у «Горлівському збройному повстанні», пробув у в'язниці під слідством вісім місяців. У серпні 1906 року звільнений під заставу, внесену судовому слідчому робітниками Петровських заводів.

У вересні 1906 року заарештований втретє. Під час обшуку в Генака знайшли підпільну літературу, зброю та вибухові речовини. У грудні 1906 року засуджений до 12 років каторги, яку відбував у Тобольському централі в Сибіру.

Після Лютневої революції 4 березня 1917 року звільнений та амністований, переїхав на Донбас, де влаштувався працювати на Петровські металургійні заводи при станції Єнакієве. З 1917 року — голова виконавчого комітету Єнакіївської ради робітничих і солдатських депутатів, голова Єнакіївського комітету РСДРП (об'єднаної).

У 1917 році був виставлений кандидатом до Установчих зборів Російської республіки за списком об'єднаних соціал-демократів від Катеринославської губернії. Стояв на платформі меншовиків-інтернаціоналістів.

До 1919 року — голова Спілки металістів у Єнакієво.

Член РКП(б) з 1920 року.

З 1920 року — член, потім голова колегії управління заводів і шахт Донбасу.

У 1922—1924 роках — член правління, заступник голови правління Південного металургійного тресту («Південьсталь») у Харкові.

У 1924—1926 роках — завідувач тарифно-економічного відділу Всеукраїнської ради профспілок (ВУРПС).

У 1926—1927 роках — голова правління Південного машинобудівного тресту («ЮМТ») у Харкові.

У 1927—1929 роках — голова правління тресту державних підприємств з обробки кольорових металів (Держпромкольормету). У 1929—1930 роках — голова правління тресту з обробки кольорових металів та золота (Кольорметзолота) в Москві.

У 1931 році навчався на Вищих академічних курсах господарників.

З липня по листопад 1931 року — член президії Держплану СРСР.

З листопада 1931 року — директор Макіївського металургійного заводу імені Томського на Донбасі.

Подальша доля невідома.