Генералюк Леся Станіславівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Генералюк.

Леся Станіславівна Генералю́к (нар. 27 лютого 1962 року в місті Теребовля (нині Тернопільський район Тернопільської області) — український літературознавець і мистецтвознавець, доктор філологічних наук (2011), провідний науковий співробітник відділу зарубіжних і слов'янських літератур Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України.

Генералюк Леся Станіславівна
Леся Генералюк
Народилася	27 лютого 1962(1962-02-27) (63 роки)  Теребовля, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна
Діяльність	літературознавець і мистецтвознавець
Alma mater	ЛДУ імені Івана Франка (1984)
Науковий ступінь	доктор філологічних наук[d]
Заклад	Інститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України
Посада	провідний науковий співробітник відділу зарубіжних і слов'янських літератур

Життєпис

Закінчила філологічний факультет Львівського університету імені Івана Франка у 1984 році. Працювала в 1984-1987 вчителькою Теребовлянської СШ № 1 та Львівської СШ № 62; у 1989—1997 викладала на кафедрах зарубіжної літератури та філософських дисциплін Кам'янець-Подільського педагогічного інституту (тепер – Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка). У 1996—1997 паралельно обіймала посаду редактора відділу культури газети «Українське слово», а в 1997—2001 — була головною редакторкою журналу «Смолоскипи».

Від 1999 року працює в Інституті літератури НАН України: спершу як старший науковий співробітник, а з 2018 — як провідний науковий співробітник.

У 1998—2007 курувала мистецькі виставки у Національному художньому музеї України, музеї Івана Кавалерідзе, Національному університеті «Києво-Могилянська академія» та Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського».

Наукова діяльність

Наукові інтереси охоплюють інтермедіальні студії, теорію міжвидових контактів, славістику, візуальні студії, психологію творчості, історію літератури та образотворчого мистецтва.

Від початку 1990-х досліджує проблеми інтермедіальності, взаємозв'язки літератури з візуальними структурами у творчості письменників та художників XIX—XX століть, застосовуючи міждисциплінарні підходи. Розробила власну методологію вивчення спадщини митців універсального типу, запропонувала авторську схему аналізу інтермедіальних явищ.

Авторка понад 180 публікацій. Опублікувала праці з проблем міжвидового синтезу й синестезії у творчості Тараса Шевченка, Миколи Гоголя, Теофіля Ґотьє, Івана Буніна, Максиміліана Волошина, Святослава Гординського, Якова Гніздовського, Емми Андієвської, Катерини Білокур та українських поетів XX століття.

Є авторкою низки статей з літературознавства, мистецтвознавства, компаративістики та психології творчості.

Написала передмову до англомовного повного видання «Кобзаря» Тараса Шевченка в перекладі Петра Фединського^[1].

Публікації

Монографії:

1. Універсалізм Шевченка: взаємодія літератури і мистецтва (Київ: Наукова думка, 2008);^[2]
2. «Святим дивом сяють храми Божі…» Храми України в малярстві, поезії, прозі Шевченка / Вступне слово Мирослава Поповича (Київ: Балтія-Друк, 2013);^[3]
3. Претексти інтермедіальності: вербально-візуальний формат (Київ: Інтерсервіс, 2024);^[4]
4. До історії українського фотомистецтва: Григорій Шевченко (Київ: Інтерсервіс, 2025).^[5]

Вибрані наукові публікації

1. Взаємодія мистецтв у творчості Шевченка. Література й образотворче мистецтво // Укр. мова й літ. в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. 1999. № 1. С. 69–79.
2. З погляду вічності (синкретизм прози Марії Матіос) // Література плюс. 2000, липень, № 5 (30);
3. Візуальний код Шевченка // Слово і час. 2004. № 3. С. 52–60;
4. Чи ілюстрував Шевченко «Полтаву» Пушкіна? // Образотворче мистецтво. 2008. № 1 (65). С. 54–57;
5. Євангельські теми і ремінісценції в мистецтві Шевченка: словесно-іконічний паралелізм // Мистецтвознавство України. Зб. наук. праць. К.: СПД Пугачов О.В., 2008. Вип. 9. С. 271–281;
6. Термінопоняття на позначення результатів інтеракцій між літературою та візуальними мистецтвами: екфразис та гіпотипозис // Українська наукова термінологія. К.: Наук. думка, 2010. № 3. С. 53–68;
7. Синестетические тропы в прозе Тараса Шевченко // Na pograniczu nauk i kultur. Opole: Wyd-wo Uniwersytetu Opolskiego, 2010. S. 93–102;
8. Катерина Білокур і Тарас Шевченко: етнічні виміри творчості // Катерина Білокур. Філософія мовчазного бунту: зб. наук. праць. К.: Стилос, 2011. С. 146–164;
9. «Не пропускаючи нічого з того, що бачить око...» Візуальний образ України у прозі Миколи Гоголя // Гоголезнавчі студії. Вип. 3 (20). Ніжин: ФОП Лук’яненко В.В. ТПК «Орхідея», 2013. С. 45–86;
10. Екфразис та гіпотипозис: проблеми диференціації // Слово і час. 2013. № 11. С. 50–61;
11. Парадокси трактування екфразису // Studia i Szkice Slawistyczne. Opole: Wyd-wo Uniwersytetu Opolskiego, 2016. S. 213–222;
12. Аспекти конвенцій словесних та візуальних форм в українській поезії ХХ-ХХІ ст. // ХХ-ХХІ століття: жанрово-стильові й лінгвістичні метаморфози в українській мові та літературі: колективна монографія. Оломоуць: Ун-т ім. Ф. Палацького в Оломоуці, 2016. С. 445–475;
13. Шляхи формування інтермедіальних досліджень. Слово і час. 2020. № 3. С. 3–27;
14. Росія, терор, війна. Історіософські меседжі Максиміліана Волошина // Pomiędzy (Між. Между. Between. Zwischen. Entre). Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe. 2022; nr 1 (4). S. 43–57;
15. Інтермедіальні конотації у поемі Святослава Гординського «Сім літ» (1939) // Література та історія: антропос–топос–тропос: монографія. Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2023. С. 216–226;
16. Шевченкова «Притча про блудного сина»: інтегральна рецепція // Тарас Шевченко: сучасна рецепція: монографія. К.: ВПЦ «Київський університет», 2024. С. 34–67.

Рецензії на наукові праці

1. Яців Р. Нове слово у шевченкознавстві [Генералюк Л. Універсалізм Шевченка: взаємодія літератури і мистецтва] // Актуальні проблеми мистецької практики і мистецтвознавчої науки: Мистецькі обрії’2009. Вип. 2 (11). К.: АМУ- КЖД «Софія», 2009. С. 424–427;
2. Лисий І. Сміливий задум, успішне виконання // Філософська думка. 2010. № 6. С. 133–136;
3. Кравченко А. Інтердисциплінарний ключ до осягнення цілого // Слово і час. 2010. № 10. С. 115–118;
4. Марченко Н. Українське шевченкознавство в плині загальноєвропейського наукового річища. Укр. мова й літ. в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. 2010. № 4. С. 109–112;
5. Марченко Н. Інтердисциплінарність як спрага цілісності в осягненні особистості // Українська біографістика = Biographistica Ukrainica. К., 2010. Вип. 7. С. 378–386;
6. Клочек Г. Ефект нового ракурсу // Літературна Україна. 2010. 3 червня. С. 5;
7. Іванишин П. Грані Шевченкового таланту: новий погляд // Слово і час. 2011. № 1. С. 98–101;
8. Лановик М. Секрет # Леонардо // Наук. записки Тернопільського національного пед. ун-ту ім. В. Гнатюка. Сер.: Літературознавство. Вип. 31. Тернопіль: ТНПУ, 2011. С. 466–475;
9. Мейзерська Т. Сучасні полісинтетичні феномени в літературознавчій науці [Генералюк Л. Претексти інтермедіальності: вербально-візуальний формат]. Слово і час. № 4. 2024. С. 111–114.

Інтерв'ю

1. Генералюк Л. Terra incognita вітчизняного фотомистецтва / Леся Генералюк ; спілкувався Р. Ратушний // Культура і життя. – 2016. – 2 грудня – С. 6–7.
2. Фотограф із Шевченкового роду (розмова викладача Ін-ту журналістики Київського ун-ту ім. Б. Грінченка Романа Ратушного з Л. Генералюк) // Грінченко-інформ. 10. 03. 2020.