Геннадій (Зервос)

Митрополит Геннадій (грец. Μητροπολίτης Γεννάδιος в миру Цамбікос Зервос, грец. Τσαμπίκος Ζερβός рід. 8 липня 1937, Кремасті, Родос, Греція — 16 жовтня 2020) — єпископ Константинопольської православної церкви, митрополит Італійський (з 1996).

Геннадій (Зервос)
Митрополит Італійський
26 серпня 1996 — 16 жовтня 2020
Церква:	Константинопольська православна церква
Попередник:	Спірідон (Папагеоргіу)
Єпископ Кратейський, вікарій Італійської митрополії до 1991 року - Австрійської митрополії
17 января 1971 — 26 августа 1996
Альма-матер:	Халкінська семінарія, Patmias schoold і Неапольський університет імені Федеріко II
Діяльність:	священнослужитель
Народження:	8 липня 1937(1937-07-08)[1]  Kremastid
Смерть:	16 жовтня 2020(2020-10-16)[2][3] (83 роки)  Венеція, Італія
Похований:	Цвинтар Сан Мікелеd
Священство:	24 квітня 1963 року
Єп. хіротонія:	17 січня 1971 року
Нагороди:
Орден «За заслуги перед Італійською Республікою»
Геннадій у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Зервос.

Біографія

Народився 8 липня 1937 року в Кремасті, на острові Родосі в Греції.

Початкову освіту здобув у рідних краях. Потім навчався в Патмоській духовній семінарії і Халкінській богословській школі, яку закінчив у 1961 році.

16 квітня 1960 митрополитом Родоським Спиридоном (Сінодіносом) був висвячений у сан диякона. Тоді ж прийняв чернецтво під ім'ям Геннадій. 28 квітня 1963 року тим же ієрархом в Неаполі був висвячений в сан ієромонаха і призначений у клір Петропавлівського храму грецького православного братства в Неаполі, Італія, де прослужив до 1996 року.

12 лютого 1967 був визначений протосинкелом Австрійської митрополії Константинопольського Патріархату, в яку входила й Італія. 14 квітня того ж року возведений у гідність архімандрита.

Продовжив свою освіту в Неаполітанському університеті на курсах соціології і психології. Потім здобув ступінь доктора богослов'я від Папського богословського факультету Південної Італії, захистивши дисертацію на тему «Внесок Вселенського Патріархату в єдність християн».

26 листопада 1970 року рішенням Священного Синоду Константинопольської православної церкви з ініціативи Патріарха Афінагора був обраний титулярним єпископом Кратейським, вікарієм Австрійської митрополії.

17 січня 1971 висвячений в єпископа Кратейського, вікарія Австрійської митрополії (з проживанням в Неаполі).

Супроводжував мощі великомученика Димитрія Солунського при перенесенні їх з Італії в Салоніки. З цього приводу отримав золотий хрест святого Димитрія.

Після утворення Італійської митрополії Константинопольської Церкви в 1991 році продовжував служити на колишньому місці як її вікарій.

З 26 серпня 1996 року призначений керуючим Італійською митрополією Константинопольського патріархату.

Має звання професора патрології Університету Барі.

Слідуючи заклику патріарха Константинопольського Варфоломія про збільшення числа кліриків, що мають турецьке громадянство, що дозволяло б у майбутньому брати участь у виборах патріарха Константинопольського, отримав паспорт громадянина Туреччини.

Помер 16 жовтня 2020 року^[4] в Венеції. 20 жовтня в церква святого Лазаря^[en] при міській лікарні Скуола Сан-Марко відбулась заупокійна літія, після чого тіло було перенесено в кафедральний собор Сан-Джорджо-деі-Гречі. 21 жовтня, після літургії і відспівувуння, відбувся похорон на православнім участку цвинтаря Сан-Мікеле^[it] в Венеції.

Див. також

• Список нині живих архієреїв Константинопольської православної церкви