Генуезькі колонії

Генуезькі колонії — поселення генуезців за межами Італії задля підтримання та захисту своїх торгових шляхів.

Значення північноіталійських торгових республік виникає не лише з участі в іберійських заокеанських кампаніях, але й із власної колоніальної діяльності, особливо активної у період Високого Середньовіччя.

У цей період формується система колоній, що охоплює багато міст від Атлантичного узбережжя Магрибу на Заході до Палестини, Тани і абхазького Сабастополіса на Сході. Зміцненню республіки чимало посприяли Хрестові походи, транспортне забезпечення яких організовували Генуя та її могутні конкуренти Піза та Венеція. Генуезці отримували від хрестоноських правителів Палестини землі, а іноді села або невеликі міста.