Географія Еквадору

Еквадор — південноамериканська країна, що знаходиться західному, тихоокеанському узбережжі континенту . Загальна площа країни 283 561 км² (74-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 276 841 км², а на поверхню внутрішніх вод — 6 720 км²^[1]. Площа країни удвічі менша площі території України.

Географія Еквадору
Географічне положення Еквадору
Континент	Південна Америка
Регіон	Південна Америка
Координати	2°00′ пд. ш. 77°30′ зх. д.
Площа	283 561 км² (74-те)
• суходіл	97,63 %
• води	2,37 %
Морське узбережжя	2237 км
Державний кордон	2237 км
Тип	гористий (захід, центр), рівнинний (схід)
Найвища точка	гора Чимборасо (6267 м)
Найнижча точка	Тихий океан (0 м)
Тип	екваторіальний
Найдовша річка	[[_]] ( км)
Найбільше озеро	[[_]] ( км²)
Природні ресурси	вуглеводні, риба, деревина, гідроенергія
Стихійні лиха	землетруси, зсуви ґрунту, активний вулканізм, повіді, посухи
Екологічні проблеми	знеліснення, ерозія ґрунтів, спустелювання

Назва

Офіційна назва — Республіка Еквадор, Еквадор (ісп. Republica del Ecuador, Ecuador)^[2]. Назва країни походить від її географічного розташування на екваторі. Назва запропонована 1830 року, коли департамент Кіто виокремився від Великої Колумбії в незалежну державу ^[3].

Історія дослідження території

Географічне положення

Див. також: Державний кордон Еквадору

Еквадор — південноамериканська країна, що межує з двома іншими країнами: на півночі — з Колумбією (спільний кордон — 708 км), на сході і півдні — з Перу (1529 км). Загальна довжина державного кордону — 2237 км^[1]. Еквадор на заході омивається водами Тихого океану^[4]. Загальна довжина морського узбережжя становить 2237 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя^[5]. Континентальний шельф — 100 морських миль до ізобати 2500 м (стаття 76)^[6][1].

• 
  Карта Еквадору від ООН (англ.)
• 
  Порівняння розмірів території Еквадору та США
• 
  Територіальні води і ВЕЗ Еквадору
• 
  Морські кордони Еквадору
• 
  Знак екватора, поблизу Каямбе

Крайні пункти

Докладніше: Крайні точки Еквадору

• Крайня північна точка – острів Дарвіна, Галапагоські острови
• Крайня північна точка (материк) – гирло річки Матахе, провінція Есмеральдас
• Крайня південна точка – кордон з Перу, кантон Чінчіпе
• Крайня західна точка – острів Фернандіна, Галапагоські острови
• Крайня західна точка (материк) – півострів Санта-Елена, кантон Салінас
• Крайня східна точка – кордон з Перу, провінція Орельяна

Час

Час у Еквадорі: UTC-5 (-7 годин різниці часу з Києвом)^[7]. Галапагоські острови лежать в годинному поясі UTC-6.

Фізико-географічне районування

Мапа поділу Еквадору на природні регіони

У фізико-географічному відношенні територію Еквадору поділено на 4 райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом:

• Коста (Прибережний регіон).
• Сьєрра (Інтерандіна).
• Орієнте (Амазонас ).
• Галапагоси (Інсулар).

Геологія

Докладніше: Геологія Еквадору

• 
  Геологічна карта Великої Колумбії, 1890 рік
• 
  Лавова трубка на острові Санта-Крус
• 
  Застиглі лавові потоки острова Сантьяго

Див. також: Гідрогеологія Еквадору

Корисні копалини

Докладніше: Корисні копалини Еквадору

Надра Еквадору багаті на ряд корисних копалин: нафту^[8], природний газ, золото, мідь, уран, вапняк, поліметалічні руди (срібло, цинк, свинець)^[9].

Сейсмічність

Докладніше: Сейсмічність Еквадору

Територія Еквадору характеризується досить підвищеною сейсмічністю. Так, наприклад, 18 березня 2023 року, згідно повідомлення Європейсько-середземноморського сейсмологічного центру біля берегів Еквадору стався землетрус магнітудою 6,9 бала. За даними Центру, поштовхи сталися на глибині 10 км. Місцеві жителі у соціальних мережах опублікували відео руйнувань, кількість постраждалих — уточнюється^[10].

Вулканізм

Див. також: Вулкани Еквадору

В Еквадорі близько 50 згаслих та діючих вулканів. Серед них найвища вершина Еквадору — згаслий вулкан Чимборасо (6267 м), а також найвищий в світі діючий вулкан Котопахі (5897 м). Також на території країни розмішені вулкан Ільїнса (5248 метрів), Тунгурауа (5023 метри), який вивергається з 1998 року поблизу Баньос-Тунгурагуа, тавулкан Пічинча (4784 метри) над Кіто.

• Вулкани Еквадору
• 
  Карта головних вулканів
• 
  Чимборасо (6310 м)
• 
  Котопахі (5897 м)
• 
  Каямбе (5790 м)
• 
  Антісана (5758 м)
• 
  Імбабура (4620 м)

Рельєф

Докладніше: Рельєф Еквадору

Середня висота території Еквадору — 1117 м; найнижча точка — рівень вод Тихого океану (0 м); найвища точка — гора Чимборасо (6267 м), вона є найвіддаленішою точкою планети від центру Землі^[9].

• 
  Рельєф Еквадору
• 
  Гіпсометрична карта Еквадору
• 
  Гіпсометрична карта Еквадору
• 
  Супутниковий знімок поверхні країни

Острови

Докладніше: Острови Еквадору

Клімат

Докладніше: Клімат Еквадору

Територія Еквадору лежить у екваторіальному кліматичному поясі, що на півдні переходить в субекваторіальний, південне узбережжя — в тропічному^[11]. Над більшою частиною території, цілий рік панують екваторіальні повітряні маси. Цілий рік спекотно, сезонні коливання температури незначні, значно менші за добові. превалюють слабкі вітри, цілий рік надмірне зволоження, майже щодня по обіді йдуть дощі, часто зливи з грозами^[12]. На південному узбережжі увесь рік панують тропічні повітряні маси. На формування клімату велике значення має вплив холодної Перуанської течії. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується. Чітко простежуються пасатні вітри з високою відносною вологістю (часті тумани), проте опадів випадає мало. У теплий сезон з морів та океанів часто надходять шторми^[12]. У горах, вище за 3 тис. м високогірні різновиди відповідних кліматичних зон.

• 
  Сонячна радіація (англ.)
• 
  Кліматична карта Еквадору (за Кеппеном)

Еквадор є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою^[13].

Внутрішні води

Докладніше: Внутрішні води Еквадору

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 424,4 км³^[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 15 тис. км² зрошуваних земель^[1].

• 
  Гідрографічна мережа Еквадору
• 
  Річка Гуаяс
• 
  Річка Пастаса
• 
  Річка Путумайо
• 
  Водоспади у Баньйос-Агуа-Санта
• 
  Водоспади на річці Ріо-Верде

Річки

Докладніше: Список річок Еквадору

Річки країни належать басейнам Тихого (захід) і Атлантичного океанів (схід). Дві головні річкові системи тихоокеанського басейну: Есмеральдас, що несе води на північ, і Гуаяс, що тече на південь і впадає до затоки Гуаякіль. Річки басейну Атлантичного океану є притоками Амазонки та її притоки Мараньйон. Живлення річок Еквадору змішане: дощове, підземне, снігове.

Озера

Докладніше: Озера Еквадору

• Озера Еквадору
• 
  Кахас у Андах
• 
  Кратер Квілотоа
• 
  Сірчана лагуна в Агуа-Бланка

Болота

В Еквадорі розташовано 19 Рамсарських водно-болотних угідь, визнаних на міжнародному рівні своєю екологічною, соціальною та кліматичною важливістю. Ці екосистеми відіграють важливу роль у регулюванні водного балансу території, збереженні умов для природних комплексів та життєдіяльності місцевих громад.^[14]

Льодовики

Докладніше: Льодовики Еквадору

Льодовики Еквадору розташовані в гірських хребтах Західна Кордильєра (чотири льодовика) і Кордильєра Орієнталь (три льодовика)Вершини Еквадору, на яких є льодовики: Антісана, Котопахі, Чімборасо, Каямбе, Ільїнса, Альтар і Каріуайрасо. Льодові масиви формуються на вершинах високих гір, використовуючи вологу з Тихого океану та «вологість з Амазонки». Льодовики Еквадору мають високі показники кількості опадів (6000 мм на рік) в порівнянні з іншими льодовиками в Андах.^[15]

В контексті зміни клімату Еквадор з середини 1950-х років втратив приблизно 50% сніжного покриття льодовиків. Найбільша зміна відбулась з дьодовіком Каріуайрасо, у якого за цей період розтануло 96% його льодовикової поверхні.^[16][17]

Ґрунтові води

Ґрунти

Докладніше: Ґрунти Еквадору

Ґрунти Еквадору латеритні та алювіальні зустрічаються на рівнинах, вулканічні та прерійні — в Сьєррі. Рілля становить всього 3,9% (2022 р.) всій площі країни, на багаторічні насадження приходиться 5,5% (2022 р.), пасовища — 12.1% (2022 р.), ліси  —49.8% (2022 р.),а 28,7% території країни не використовується.^[9]Стан земельних ресурсів Еквадору з 2011 року змінився: орні землі зменшились (було 4,7 %), багаторічні насадження — 5,6 %, землі, що постійно використовуються під пасовища — 19,4 %;землі, зайняті лісами і чагарниками — 38,9 %; інше — 31,4 %^[1].

Рослинність

Значна частина Орієнте — це тропічний вологий широколистяний ліс, вАндах висотна поясність представлена високогірними тропічними лісами, низинними тропічними лісами та ділянками орхідеї та бромелієвих луків. В Прибережному регіоні між антропогенних територій садів та полів, ростуть субтропічні ліси, вологі ліси, та мангрові ліси.

Тваринний світ

Докладніше: Фауна Еквадору

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Неотропічної області: тихоокеанське узбережжя — до Центральноамериканської, гірські хребти Анд — до Північноандійської, а Галапагоські острови — до Галапагоської провінції Гвіано-Бразильської підобласті, крайній південь — до Андійської провінції Патагонсько-Андійської підобласті^[12].

• 
  Андійський ведмідь
• 
  Вікунья на фоні Чимборасо
• 
  Папуги у нацпарку Ясуні
• 
  Галапагоська черепаха
• 
  Акули-молоти у водах поблизу Галапагосів

Див. також: Ссавці Еквадору, Птахи Еквадору та Риби Еквадору

Охорона природи

Докладніше: Природно-заповідний фонд Еквадору

• 
  Карта національних парків і резерватів
• 
  Нацпарк Махалілла

Еквадор є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища^[1]:

• Мадридського протоколу про охорону навколишнього середовища до Договору про Антарктику,
• Договору про Антарктику,
• Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
• Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
• Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
• Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
• Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
• Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
• Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
• Міжнародної конвенції запобігання забрудненню з суден (MARPOL),
• Міжнародної угоди про торгівлю тропічною деревиною 1983 і 1994 років,
• Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь^[18].

Стихійні лиха та екологічні проблеми

Докладніше: Екологія Еквадору

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха:

• часті землетруси;
• зсуви ґрунту;
• значна вулканічна активність в Андах, найбільш активний вулкан Санагай (5230 м) востаннє вивергався 2010 року, найбільш активний вулкан Галапагоських островів, Фернінья (1476 м) востаннє вивергався 2009 року^[1];
• повіді;
• періодичні посухи^[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

• знеліснення;
• ерозію ґрунтів;
• спустелювання;
• забруднення вод;
• забруднення нафтопродуктами вразливих екосистем басейну Амазонки й Галапагоських островів.

Див. також

• Південна Америка