Географія Суринаму

Суринам — південноамериканська країна, що знаходиться на крайній півночі континенту . Загальна площа країни 163 820 км² (92-ге місце у світі), з яких на суходіл припадає 156 тис. км², а на поверхню внутрішніх вод — 7 820 км²^[1]. Площа країни у 4 рази менша за площу території України.

Географія Суринаму
Географічне положення Суринаму
Континент	Південна Америка
Регіон	Латинська Америка
Координати	4°00′ пн. ш. 56°00′ зх. д.
Площа	163 820 км² (92-ге)
• суходіл	98,9 %
• води	1,1 %
Морське узбережжя	386 км
Державний кордон	1907 км
Тип	рівнинний
Найвища точка	гора Юліана (0 м)
Найнижча точка	низовина на узбережжі (123 м)
Тип	субекваторіальний
Найдовша річка	Суринам (480 км)
Найбільше озеро	Брокопондо (1560 км²)
Природні ресурси	деревина, гідроенергія, риба, каолін, креветки, боксити, золото, руди кольорових металів, платина, залізні руди
Стихійні лиха	повіді
Екологічні проблеми	знеліснення

Етимологія

Офіційна назва — Республіка Суринам, Суринам (нід. Republiek Suriname; Suriname)^[2]. Назва країни походить від назви головної річки країни — Суринам^[3]. Назва гідроніму виводиться від індіанського племені суринен (нід. Surinen), групи таїно аравакської мовної сім'ї, яка населяла цю частину Південної Америки до прибуття європейських колонізаторів. Колишня, до 1975 року, нідерландська колонія Нідерландська Гвіана^[3].

Історія дослідження території

Географічне положення

Суринам — південноамериканська країна, що межує з трьома іншими країнами: на сході — з Французькою Гвіаною (спільний кордон — 556 км), на півдні — з Бразилією (515 км), на заході — з Гаяною (836 км). Загальна довжина державного кордону — 1907 км^[1]. Суринам на півночі омивається водами Атлантичного океану^[4]. Загальна довжина морського узбережжя 386 км^[1].

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)^[5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя^[6][1].

Крайні пункти

Докладніше: Крайні точки Суринаму

Час

Докладніше: Час у Суринамі

Час у Суринамі: UTC-3 (-5 годин різниці часу з Києвом)^[7].

Геологія

Докладніше: Геологія Суринаму

Див. також: Гідрогеологія Суринаму

Сейсмічність

Докладніше: Сейсмічність Суринаму

Рельєф

Докладніше: Рельєф Суринаму

Середні висоти — 246 м; найнижча точка — пониззя на океанічному узбережжі (-2 м); найвища точка — гора Юліана (1230 м). Більша частина території країни знаходиться на північному сході Ґвіанського плоскогір'я (висоти до 1200 м). На півночі — Ґвіанська низовина шириною від 25 км на сході до 80 км на заході складена алювіальними і морськими пісками і глинами. Поверхня плоска заболочена, місцями перетнута береговими валами і розчленована ріками. Ґвіанське плоскогір'я складене древніми кристалічними породами. Поверхня значною мірою покрита вологим тропічним лісом. На загальному згладженому фоні виділяються водороздільні гірські масиви і кряжі, особливо гори Вільгельміна з найвищою точкою країни — горою Юліана.

• 
  Рельєф Суринаму
• 
  Гіпсометрична карта Суринаму
• 
  Супутниковий знімок поверхні країни
• 
  Карта країни (англ.)

Узбережжя

Острови

Докладніше: Острови Суринаму

Клімат

Докладніше: Клімат Суринаму

Територія Суринаму лежить у субекваторіальному кліматичному поясі^[8]. Влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні^[9]. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній^[9]. Зволоження достатнє, у літньо-осінній період з океанів можливе надходження тропічних циклонів^[9].

• 
  Сонячна радіація (англ.)
• 
  Кліматична карта Суринаму (за Кеппеном)

Суринам є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою^[10].

Внутрішні води

Докладніше: Гідрографія Суринаму

• 
  Гідрографічна мережа Суринаму
• 
  Гідрографічна мережа Суринаму
• 
  Річка Суринам поблизу Парамарибо з космосу
• 
  Річка Суринам
• 
  Водосховище Брокопондо

Річки

Докладніше: Річки Суринаму

Річки країни належать басейну Атлантичного океану. Головні річки: Корантейн, Мароні, Суринам, Коппенаме, Гран-Ріо, Маровейне.

Озера

Докладніше: Озера Суринаму

Болота

Докладніше: Болота Суринаму

Ґрунтові води

Ґрунти

Докладніше: Ґрунти Суринаму

Рослинність

Докладніше: Флора Суринаму

На території Суринаму виділяють прибережну Ґвіанськую низовину, пояс саван і пояс тропічних лісів Ґвіанського плоскогір'я. Збереглися окремі лісові масиви. Невеликі вогнища землеробства приурочені до берегових валів і осушених ділянок боліт. Південніше на схилах Ґвіанського плоскогір'я поширений вузький пояс саван. Ґрунти тут малородючі, землеробство слабо розвинене і носить споживчий характер.

Див. також: Ліси Суринаму

Тваринний світ

Докладніше: Фауна Суринаму

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Амазонської провінції Гвіано-Бразильської підобласті Неотропічної області^[9].

Див. також: Ссавці Суринаму, Птахи Суринаму та Риби Суринаму

Стихійні природні явища

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: потенційні несприятливі метеорологічні умови^[1].

Природні ресурси

Мінеральні ресурси

Докладніше: Корисні копалини Суринаму

Надра Суринаму багаті на ряд корисних копалин: каолін, боксити, золото, нікель, мідь, платину, залізну руду^[11].

Водні ресурси

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 122 км³^[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 570 км² зрошуваних земель^[1].

Земельні ресурси

Земельні ресурси Суринаму (оцінка 2011 року):

• придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 0,5 %,
  • орні землі — 0,4 %,
  • багаторічні насадження — 0 %,
  • землі, що постійно використовуються під пасовища — 0,1 %;
• землі, зайняті лісами і чагарниками — 94,6 %;
• інше — 4,9 %^[1].

Охорона природи

Докладніше: Екологія Суринаму

Докладніше: Природно-заповідний фонд Суринаму

Серед екологічних проблем варто відзначити:

• знеліснення через лісозаготівлі тропічної деревини на експорт;
• незначне забруднення вод гірничими підприємствами.

Суринам є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища^[1]:

• Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
• Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
• Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
• Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
• Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
• Конвенції з міжнародного морського права,
• Лондонської конвенції про запобігання забрудненню моря скиданням відходів,
• Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
• Міжнародної конвенції запобігання забрудненню з суден (MARPOL),
• Міжнародної угоди про торгівлю тропічною деревиною 1994 року,
• Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь^[12],
• Міжнародної конвенції з регулювання китобійного промислу^[1].

Ландшафти і фізико-географічне районування

На території країни під впливом вологого екваторіально-мусонного клімату та особливостей рельєфу сформувались ландшафти трьох типів: 1 — вологолісові екваторіальні; 2 — перемінно вологолісові субекваторіальні; 3 — саванні (підтипи: 3а — вологі субекваторіальні; 3б — типові субекваторіальні; 3в — сухі субекваторіальні). Типи ландшафтів представлені 3 групами ландшафтів: 1 — низинні алювіальні (річкові і приморські); 2 — височинні цокольні рівнини на кристалічних породах докембрійських щитів; 3 — глибові нагір'я докембрійських платформ Кордильєрського поясу.

За фізико-географічним районуванням світу північна і центральна частини Суринаму належить до Східногвіанської області, а південна — до Центральногвіанської області Гвіанської нагірної фізико-географічної країни.

З огляду на природні умови та ландшафтну структуру, територію Суринаму, що розташована в межах Східногвіанської області, можна поділити на 2 фізико-географічні райони:

• Прибережний низовинний район простягається вузькою смугою 20—70 км завширшки уздовж Атлантичного океану. Рельєф сформований четвертинними морськими та алювіальними відкладами, що забезпечують родючість ґрунтів. Абсолютні висоти від 0 до 5 м над рівнем моря. Клімат екваторіально-мусонний, жаркий і вологий; середньорічна температура коливається в межах від +26 до +28 °C; річна кількість опадів становить до 1500 мм. Виділяються два дощові сезони (травень—серпень і листопад—січень) та два відносно сухі сезони. Ґрунти: алювіальні, торф'яно-болотні, глейові. Рослинність представлена мангровими заростями (Rhizophora, Avicennia), заболоченими лісами, саванно-болотними комплексами. У регіоні зосереджені майже всі міста, а також основні плантації рису, цукрової тростини та бананів.
• Центральний плоскогірний район розташований південніше прибережної низовини, займає близько третини території країни. Геологічною основою є древні кристалічні породи з покладами бокситів. Рельєф представлений підвищеними рівнинами та невисокими гірськими масивами, що формують перехід від низовини до гір, з абсолютними висотами 100—400 м. Рослинність: вологі тропічні ліси, у сухіших місцях — саванно-лісові комплекси.

Центральногвіанська фізико-географічна область у межах Суринаму представлена обширним і малоосвоєним Південним гірським районом, що займає близько половини території країни. Геологічною основою є метаморфічні й вулканогенні породи, багаті на золото. Це територія тропічних гірських і передгірних ландшафтів з високою біорізноманітністю. Абсолютні висоти становлять від 300 м на окраїнах до 1230 м (гори Вільгельміна). Клімат прохолодніший і вологіший, ніж на рівнині; кількість опадів становить до 3000 мм. Рослинність представлена гірськими вологими лісами, на вершинах — гірськими чагарниками та луками.

Див. також: Екорегіони Суринаму

Див. також

• Південна Америка
• Гвіана