Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Герасимова Ірина Ярославівна
українська журналістка, директор 5 каналу З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Герасимова Ірина Ярославівна (н. 26 квітня 1982, Івано-Франківськ, УРСР) — українська журналістка, шеф-редакторка і директорка 5 каналу.[1][2][3][4]
Remove ads
Біографія
Узагальнити
Перспектива
У 2000—2006 роках навчалася в Інституті журналістики КНУ ім. Шевченка.
1998—2001 — працювала на ОТБ «Галичина» в Івано-Франківську, журналіст, ведуча програми «Галочка».
2001—2003 — журналістка на ТРК «Вежа» в Івано-Франківську, ведуча, редакторка новин
2004—2005 — працювала в МГО «Інтерньюз-Україна».
2005—2008 — журналіст у службі новин Національної телекомпанії України з Андрієм Шевченком (віце-президент НТКУ)
З 2008 року працює на 5 каналі.[1][2][3] У 2008—2019 роках була журналісткою редакції новин, 2014—2016 — військовим кореспондентом.
У 2009 році в Кишеневі через несанкціоновані запитання до президента РФ Медвєдєва Ірину було позбавлено акредитації на саміті СНД.[5]
2010 року Ірина, всупереч вказівок влади, видала до ефіру сюжет із відео, де вінок упав на тодішнього президент Януковича під час вкладання квітів.[6] Тоді адміністрація Януковича і прес-служба президента Росії Медведєва домовилися з усіма присутніми на події медіа, що це відео не повинно було бути опублікованим.[7] Завдяки зусиллям Ірини, це відео потрапило до репортажу про візит Медведєва до Києва.[8][9][10]
З 2011 року є членом руху «Стоп цензурі».[11]
2013 року Ірина організувала акцію протесту під час засідання Уряду на підтримку журналістки Ольги Сніцарчук, через що з іншими представниками ЗМІ була позбавлена акредитації. Протест був відповіддю на небажання кабміну Азарова розслідувати справу побиття журналістки Сніцарчук та фотографа Владислава Соделя,[12] тоді журналісти на урядовому засіданні, яке транслювалося на Національному телебаченні, повернулися спинами до прем'єр-міністра Азарова.[13][14][15] Та наступної доби прес-служба КМУ повернула акредитацію журналістам, що брали участь і протесті.[16]
2014 року в Севастополі, на початку війни росії проти України, знімальну групу 5-го каналу Ірини Герасимової та Миколи Лебелєва побили проросійські активісти біля заблокованої російськими бойовиками військової частини командування ВМС України.[17][18] Після допитів, екіпажу ВМС України з журналістами дозволили виїхати на материкову Україну.[19]
У травні 2014 року бойовики обстріляли знімальну групу 5 каналу з Герасимовою на блокпосту близ Маріуполя.[20][21] Згодом група потрапила в обстріл біля Донецького аеропорту.[22]
З 2015 року Герасимова була в числі акредитованих журналістів, що висвітлювали підписання Мінських угод.[23][24]
2016—2017 — редактор тижневика «Час: Підсумки з Тетяною Даниленко».
2017—2019 — редактор тижневика «Час. Підсумки тижня з Віталієм Гайдукевичем».
2019—2022 — редактор тижневика «Підсумки тижня з Анною Мірошниченко».
З 2019 — шефредакторка і директор 5 каналу.
У грудні 2022 року з колегами з 5 каналу організувала волонтерський збір на ЗСУ, тоді Ірина з іншими журналістками фотографувалися оголеними для календаря «Без цензури». Ідею підтримав головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний.[25] Проєкт за півроку зібрав понад 6 млн грн і викликав неоднозначну реакцію у суспільстві.[26][27][28][29][30][31]
Remove ads
Нагороди
- 2017 — орден «За заслуги» III ступеня[32]
Родина
Примітки
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads
