Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Залужний Валерій Федорович
Головнокомандувач Збройних Сил України з 27 липня 2021 до 8 лютого 2024 року З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Вале́рій Фе́дорович Залу́жний (нар. 8 липня 1973, Новоград-Волинський, УССР) — видатний український воєначальник[3][4], генерал запасу Збройних сил України, колишній Головнокомандувач Збройних сил України (2021—2024). Надзвичайний і Повноважний Посол України у Сполученому Королівстві Великої Британії і Північної Ірландії (з травня 2024). Постійний представник України при Міжнародній морській організації (за сумісництвом).[5] Герой України (2024).
.jpg)
Упродовж повномасштабної війни рф проти України є впевненим лідером народних симпатій українців та українок.[6][7]
Член Ради національної безпеки і оборони України (2021—2024), командувач військ Оперативного командування «Північ» (2019—2021), начальник Об'єднаного оперативного штабу ЗС України — перший заступник командувача Об'єднаних сил (2018), начальник штабу — перший заступник командувача військ Оперативного командування «Захід» (2017).
Увійшов до сотні найвпливовіших людей 2022 року за версією журналу Time[8][9], один із 25 найвпливовіших українських військових 2022 року від НВ[10].
Remove ads
Життєпис
Узагальнити
Перспектива
Народився 8 липня 1973 року в місті Новограді-Волинському (нині — м. Звягель) в сім'ї робітників, в якій мати працювала на залізничному вокзалі міста Новоград-Волинський, а батько — на заводі[11]. З дитинства мріяв стати військовим. У 1989 році закінчив міську школу № 9, вступив до Новоград-Волинського машинобудівного технікуму, який закінчив у 1993 році з відзнакою. Згодом вступив на загальновійськовий факультет Одеського інституту Сухопутних військ. У 1997 році з відзнакою закінчив навчання в інституті, після чого пройшов усі щаблі військової служби: командир взводу, командир навчального взводу, командир бойового взводу, командир навчальної роти, командир роти курсантів, командир батальйону.
2005 року вступив до Національної академії оборони України, у 2007 році закінчив навчання із золотою медаллю, призначений на посаду начальника штабу — першого заступника командира 24-ї окремої механізованої бригади в Яворові. На цій посаді успішно проходив службу впродовж двох із половиною років[12].
Рішенням начальника Генерального штабу Збройних Сил України, 13 жовтня 2009 року був призначений командиром 51-ї окремої механізованої бригади. Командував нею[13] до 2012 року[14].
У пресрелізі видавництва «Вавилонська бібліотека» зазначається, що 2024 року вийшла дебютна книга Валерія Залужного «Моя війна» і стала першою в трилогії[15]. У мемуарах йдеться про події в житті ексголовкома від дитинства до 24 лютого 2022 року. Декілька розділів все-таки присвячені повномасштабній війні Росії проти України. Дві наступні книги матимуть назви «Наша війна» та «Їхня війна»[16].
Російсько-українська війна
У 2014 році закінчив Національний університет оборони України, як найкращий випускник оперативно-стратегічного рівня підготовки нагороджений перехідним мечем королеви Великої Британії[17].
У липні 2014 року став заступником командира сектора «С», який формувався на Донеччині. Відтоді керував майже всіма угрупованнями, які там створювали[18].
На 2017 рік ― начальник штабу — перший заступник командувача військ Оперативного командування «Захід»[19].
23 серпня 2017 року отримав нове звання генерал-майора[20].
Станом на 2018 рік ― начальник Об'єднаного оперативного штабу ЗС України — перший заступник командувача Об'єднаних сил[21].
9 грудня 2019 року — призначений командувачем Оперативного командування «Північ»[22].
У грудні 2020 року — закінчив магістеріум Острозької академії за спеціальністю «Міжнародні відносини»[23].
Головнокомандувач ЗСУ
27 липня 2021 року Президент України Володимир Зеленський призначив Валерія Залужного Головнокомандувачем Збройних Сил України[24][25][26]. Він змінив на цій посаді Руслана Хомчака[27][28]. Наступного дня був введений до складу Ради національної безпеки і оборони України[29].
Під час повномасштабного російського вторгнення в Україну проявив ефективність в командуванні Збройними Силами України на фронті проти російських військових, що детально аналізують вітчизняні та закордонні експерти, зокрема, у журналі «Time»[30].
23 травня 2022 року увійшов до списку 100 найвпливовіших людей 2022 за версією журналу Time[31][32].
16 грудня 2023 року захистив дисертацію з права та здобув науковий ступінь доктора філософії[33]. Захист дисертації на спеціальну тему відбувся в Одеській юридичній академії[34].
8 лютого 2024 року звільнений з посади головнокомандувача ЗСУ[35][36]. Після цього відбулися масштабні кадрові зміни у керівництві ЗСУ[37].
Посол у Великій Британії
7 березня 2024 року президент Зеленський погодив Залужного на посаду посла України в Великій Британії[38][36]. 19 квітня Залужний отримав погодження від Британії щодо призначення послом (агреман)[39].
9 березня 2024 року Дзеркало тижня повідомило, що генерал Валерій Залужний після проходження ВЛК був визнаний непридатними для військової служби та знятий з військового обліку[40]. Цього ж дня видання Українська правда повідомило, що, крім Валерія Залужного, аналогічне рішення було прийнято щодо колишнього Начальника Генерального штабу ЗСУ генерал-лейтенанта Сергія Шаптали[41]. Валерій Залужний, який мав найвище військове звання в Україні, зможе отримувати оклад за нього в сумі 1 тисячу 762 гривні на місяць[40].
29 березня 2024 року видання ВВС звернуло увагу, що попри оголошення про намір, призначення Валерія Залужного послом у Велику Британію все ще не відбулось.[42]
24 квітня 2024 року Радіо Свобода, з посиланням на інтерв'ю радника Офісу президента Михайла Подоляка в етері телеканалу «Київ», повідомило, що офіційний Лондон погодив кандидатуру Валерія Залужного на посаду посла України в Великобританії і «це питання вже тижнів»[43][44].
8 травня звільнений з військової служби за станом здоров'я з правом носіння військової форми[45][46].
9 травня призначений послом України у Великій Британії[47][48]. 8 червня 2024 року міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба в інтерв'ю агентству Укрінформ повідомив, шо підготовка Валерія Залужного до дипломатичної роботи послом у Великобританії перебуває на фінішній прямій.[49][50] Почав роботу послом 11 липня 2024 року[51].
13 листопада 2024 року Валерій Залужний як український посол в Сполученому королівстві заявив, що Україна веде перемовини з британським урядом про щорічне навчання у Великій Британії 5-7 тисяч українських студентів для підготовки кадрів для державного сектору. З його слів, така підготовка є важливою для проведення протягом наступних 20 років в Україні справжніх європейських стандартів держслужби та покращення взаємодії між бізнесом і державою[52].
20 грудня 2024 року у івано-франківському видавництві «Вавилонська бібліотека» вийшла друком книга Валерія Залужного «Моя війна»[53].
3 березня 2025 призначений постійним представником України при Міжнародній морській організації (за сумісництвом)[54].
Remove ads
Військові звання
- Підполковник (2010);
- Полковник (2012);
- Генерал-майор (23 серпня 2017)[19];
- Генерал-лейтенант (24 серпня 2021)[55];
- Генерал (4 березня 2022)[56].
Оцінки й цитати
Узагальнити
Перспектива
Його називають одним з найбільш відкритих генералів, який розуміє проблеми солдатів і молодших офіцерів[57].
Валерій Залужний є представником українських вищих офіцерів, які ніколи не служили в радянській армії та не вчилися у її навчальних закладах[58][59], тому «совкова» військова модель для Залужного є зовсім чужою[60]. Він як учасник бойових дій на сході України, позитивно ставиться до оновлення особового складу молодими людьми та відходу від радянських практик[58]. Одним з його перших кроків на посаді був дозвіл військовим на фронті відкривати вогонь у відповідь по окупантах без узгодження з вищим керівництвом і позбавлення необхідності військовим заповнювати зайві документи[61].
Щодо своїх пріоритетів на посаді головнокомандувача Валерій Залужний сказав[62]:
Загальний курс на реформування Збройних Сил України відповідно до принципів і стандартів НАТО залишається незворотним. І ключове тут — принципи. Зміни мають відбутися перш за все у світогляді і ставленні до людей. Я б хотів, щоб ви повернулися обличчям до людей, до своїх підлеглих. Моє ставлення до людей не змінювалося протягом всієї моєї служби.
14 жовтня 2022 року Україна відзначила «День захисників і захисниць України», як повідомляє Укрінформ, головнокомандувач Збройних Сил України Валерій Залужний привітав захисників і захисниць зі святом і відзначив, що українці у лютому 2022 року витримали потужний ворожий удар і поховали міф про непереможність російської армії. Він сказав:
А тепер ми повертаємо своє. Ніхто і ніщо не зупинить нас. Ми обрали шлях воїнів і йдемо вперед. Весь світ захоплено і з надією дивиться на нас.
Як би важко нам не було, але вже точно не буде соромно.
Ми не маємо права перекласти цю війну на наших дітей.
Битва за кожне місто і село нашої країни варта окремої книги. Кожен військовий і цивільний. Хто чинив спротив окупанту, хто підтримує визволителів, вартий окремої розповіді. Ми пам'ятаємо усіх — і полеглих, і живих.
У квітні 2022 року видання Politico назвало Залужного «Залізним генералом», ця характеристика закріпилась за ним надалі. Видання також назвало його новим поколінням українських офіцерів, яке замінило радянську школу[67].
13 жовтня 2022 року журнал Time помістив портрет Валерія Залужного на обкладинці та відніс до 100 найвпливовіших людей планети[67].
9 листопада 2022 року в День української писемності та мови Валерій Залужний сказав:
Ціною життів кращих ми виборюємо право говорити рідною мовою, бути українцями, визначати своє майбутнє. Українська мова – це мова наших батьків і дітей. Мова нашої Перемоги
.jpg)
У жовтні 2022 року соціологічна група «Рейтинг», в межах проєкту «Народний ТОП», оприлюднила результати дослідження видатних українців усіх часів. Валерій Залужний посів десяте місце «Народного ТОПу», набравши 7,7 % голосів опитаних[69].
Remove ads
Нагороди та відзнаки
Українські
- Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (8 лютого 2024) — за визначні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[70];
- Хрест бойових заслуг (6 травня 2022) — за визначні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові та вірність військовій присязі[71];
- Орден Богдана Хмельницького III ступеня (12 грудня 2016) — за особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[72];
- Відзнака «Іменна вогнепальна зброя» (26 липня 2023) — за визначні особисті заслуги в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зміцненні обороноздатності Української держави, зразкове виконання військового обов'язку, виявлені честь і доблесть[73];
- Почесний нагрудний знак Начальника Генерального штабу «За доблесну військову службу Батьківщині»;
- Відзнака Міністерства оборони України «Ветеран військової служби»;
- Почесний нагрудний знак Начальника Генерального штабу «За заслуги перед Збройними Силами України»;
- Почесний нагрудний знак Начальника Генерального штабу «За досягнення у військовій службі»;
- Нагрудний знак «Учасник АТО»;
- Всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Братів Богдана та Левка Лепких (2022) — за створення боєздатної армії й ефективну оборону та звільнення окупованих територій України від московських загарбників[74][75];
- Орден святого великомученика Юрія Переможця (21 грудня 2022)[76];
- Лицарська почесна відзнака «Орден Звитяги» (2022)[77];
- Почесний громадянин Яворова (2023)[78].
Іноземні
- Офіцерський хрест Ордену Хреста Витязя (6 липня 2023, Литва) — за надзвичайну мужність, стійкість і вірність обов'язку у боротьбі з найбільшим агресором 21 століття, терористичною Росією[79][80].
Remove ads
Особисте життя
Дружина Олена, родина має дві доньки. Старша — військовослужбовиця. Молодша планує стати лікарем[81].
Праці Валерія Залужного
- Залужний В. Ф. Сучасний стан дослідження дисциплінарної відповідальності військовослужбовців Збройних Сил України. Європейські орієнтири розвитку України в умовах війни та глобальних викликів ХХІ століття: синергія наукових, освітніх та технологічних рішень : у 2 т. : матеріали Міжнар. наук.- практ. конф. (м. Одеса, 19 травня 2023 р.) / за заг. ред. С. В. Ківалова. Одеса: Видавництво «Юридика», 2023. Т. 2. C. 11—14.
- Залужний В. Моя війна. Івано-Франківськ: Вавилонська бібліотека, 2024. 248 с.
Remove ads
Вшанування
Топоніми
- 28 травня 2022 року в Покрові Дніпропетровської області вулицю Горького перейменували на вулицю Валерія Залужного[82].
- 9 червня 2022 року в Старій Синяві вулицю Жукова перейменували на вулицю Генерала Залужного[83].
- 16 лютого 2023 року в Конотопі вулицю Тургенєва перейменували на вулицю Валерія Залужного[84].
- 7 липня 2023 року в Малині вулицю Ніни Сосніної перейменували на вулицю Валерія Залужного[85].
Мурали
- 2 травня 2024 року, у Святошинському районі м. Києва, по вулиці Котельнікова 51, було створено мурал Валерія Залужного розміром понад 120 м². На створення муралу знадобилося 13 годин[86].
- 2 червня 2025 року у Києві на Дніпровській набережній з’явився великий мурал із історичними діячами України. В центрі — генерал Валерій Залужний. Також на малюнку — Святослав Хоробрий, Петро Сагайдачний і Дмитро Донцов.[87]
Remove ads
Звання
- 8 травня 2024 року рішенням Київради Валерія Залужного визнано почесним громадянином міста[88]. Депутатська фракція партії «Слуга народу» відмовилась голосувати за це рішення та в повному складі покинула зал засідань[88]. Як повідомив мер Києва Віталій Кличко[89],
столиця, рішенням Київради, висловила свою шану та повагу і нагородила званням «Почесний громадянин Києва» двох людей, які є справжніми моральними авторитетами для киян і всіх українців, — Ліну Костенко та Валерія Залужного.
Причиною відзначення Валерія Залужного стали «його особисті заслуги під час оборони столиці та в захисті державного суверенітету і свободи України.»[90][89]
Remove ads
Факти
 | Цей розділ містить неупорядкований список різноманітних фактів[en] про предмет статті. |
- Згідно з інтерв'ю для The Washington Post, у 2019 році Залужного затримали в аеропорту Брюсселя, куди він прибув для участі в саміті НАТО. Приводом стало оголошення його в міжнародний розшук на запит Російської Федерації. Під час затримання представниками Інтерполу він встиг зателефонувати послу України в НАТО, який згодом владнав ситуацію[91][92].
- 15 листопада 2022 року Залужний отримав $1 млн спадку від Григорія Степанця. 5 січня 2023 року він переказав всі отримані гроші на спецрахунок[93]. НБУ для збору потреб Збройних Сил України[94][95][96].
- Як найкращий випускник Національного університету оборони України був нагороджений перехідним мечем королеви Великої Британії[97].
- В серпні 2024 року вийшла книга Людмили Долгоновської — «Залізний генерал. Уроки людяності» ISBN 978-966-982-956-6
Пісні про Валерія Залужного
- У травні 2022 року музикант Oisho BTZ (Олесь Михайлович) записав пісню, присвячену Залужному, «Залужний мутить двіж»[98][99][100].
- 30 грудня 2022 року український гурт «Енджі Крейда» опублікував пісню «Залужний» (новорічна)[101].
- У червні 2023 року 7-річний Марко Муляр з татом створили пісню «Нас веде Залужний в бій»[102].
- Оркестр бригади «Холодний Яр» яскраво привітав головнокомандувача із 50-річчям піснею «Батько наш Залужний, ЗСУ сім'я»[103][104]
Remove ads
Галерея
Валерій Залужний на форумі «Захисники. Перекличка», 2023 рік
Валерій Залужний у Національному музеї Голодомору-геноциду на заході, що присвячений 90-м роковинам Голодомору-геноциду українського народу у 1932-1933 роках
Залужний (в центрі) під час зустрічі з Першим міністром Шотландії Джоном Свінні (праворуч) (жовтень 2024).
.jpg)
Примітки
Джерела
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads