Глаголєва Віра Віталіївна

Глаго́лєва Віра Віта́ліївна (31 січня 1956(19560131), Москва, Російська РФСР — 16 серпня 2017, Баден-Баден, Німеччина) — радянська, російська акторка театру і кіно, кінорежисерка, сценаристка, продюсерка. Заслужена артистка Росії (1995)^[4]. Народна артистка Росії (2011)^[5].

Глаголєва Віра Віталіївна
рос. Вера Витальевна Глаголева
Ім'я при народженні	рос. Вера Витальевна Глаголева
Народилася	31 січня 1956(1956-01-31)[1][2]  Москва, СРСР
Померла	16 серпня 2017(2017-08-16)[3][2] (61 рік)  Баден-Баден, Баден-Вюртемберг, Німеччина  рак шлунка
Поховання	Троєкуровське кладовище
Громадянство	Росія
Діяльність	акторка театру, кіноакторка, кінорежисерка, сценаристка, кінопродюсерка, акторка
Роки діяльності	з 1975
У шлюбі з	Нахапетов Родіон Рафаїлович і Kirill Shubskyd
Діти	Нахапетова Анна Родіонівнаd і Anastasia Shubskayad
Батьки	Vitaly Glagolevd  Galina Glagolevad
IMDb	nm0321687
Нагороди та премії
Глаголєва Віра Віталіївна у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Глаголєв.

Фігурантка бази даних центру «Миротворець» як особа, що становила загрозу національній безпеці України і міжнародному правопорядку^[6].

Біографія

Народилась в сім'ї вчителя фізики та біології Віталія Павловича Глаголєва (1930—2007) і вчительки початкових класів Галини Наумівни Глаголєвої (1929—2010).

Віра Глаголєва під час присвоєння звання «Народний артист Російської Федерації» (2011)

Сім'я жила біля Патріарших ставів^[ru], на вулиці Олексія Толстого, в будинку № 22/2 Наркомату шляхів сполучення, у квартирі, яку отримав дід Віри за материнською лінією, який у 1930-ті роки працював конструктором-винахідником швидкісних потягів^[ru]. В 1962 році сім'я переїхала в Ізмайлове^[ru][7]. З 1962 року по 1966 рік Віра Глаголєва жила в НДР^[8].

В юності Віра займалась стрільбою з лука, стала майстром спорту, виступала за юнацьку збірну Москви й не думала про кар'єру акторки.

У кіно знялась вперше зразу після закінчення школи, у 1974 році. Вона була помічена на «Мосфільмі» асистентом режисера фільму «На край світу…». Віра погодилась підіграти актору, якого пробували на роль Володі, швидко вивчила текст й поводилася дуже природно. Врешті-решт, була запрошена на головну роль. Режисер фільму Родіон Нахапетов пояснював розкутість Віри тим, що вона не прагнула до артистичної кар'єри, а тому не хвилювалась^[9].

Незабаром Віра Глаголєва одружилася з Нахапетовим і знялась ще в кількох його стрічках: «Вороги», «Не стріляйте в білих лебедів» (1980), «Про тебе» (1981).

У 1977 році Глаголєва отримала запрошення на роль Варі у фільмі «У четвер і більше ніколи» режисера Анатолія Ефроса. Гра непрофесійної акторки так вразила Ефроса, що він запросив Глаголєву у свій Московський драматичний театр на Малій Бронній. Віра Глаголєва тоді відмовилась, але пізніше жалкувала про втрачену можливість.

Так і не отримавши акторської освіти, Віра Глаголєва багато знімалась. Її унікальний акторський тип — тендітна поетичність у поєднанні з прихованою силою й цілісністю, ламкою пастилкою, точність «психологічного руху», неординарна й кіногенічна зовнішність [Архівовано 23 жовтня 2021 у Wayback Machine.] — прийшовся до часу  й виявився затребуваним у 1970—1980-х роках^[10].

У 1990 роки Віра Глаголєва дебютувала як кінорежисер, знявши фільм-притчу за сценарієм Світлани Грудович «Зламане світло». Це історія про творчих людей, які на межі 1980—90-х років, у час демократичних змін — провісників розпаду Радянського Союзу, не можуть знайти роботу. У 2005 році вийшов фільм «Замовлення», який завоював приз глядацьких симпатій кінофестивалю «Мерідіани Тихого»^[en].

Наступна робота режисера — фільм «Чортове колесо» (2006), була нагороджена ґран-прі I-го всеросійського кінофестивалю «Золотий фенікс» у Смоленську.

У 2010 році Віра Глаголєва зняла фільм «Одна війна», що розповідає про важку долю жінок, які народили дітей від німецьких окупантів. Фільм був відмічений нагородами більше 30 міжнародних кінофестивалів^[11].

У 2014 році Віра Глаголєва екранізувала п'єсу І. С. Тургенєва «Місяць в селі» (фільм «Дві жінки»^[ru] з Рейфом Файнсом в одній з головних ролей).

Віра Глаголєва грала у спектаклях-антрепризах: «Російська рулетка. Жіночий варіант» (антреприза «Аметист»), «Поза емігранта» (антреприза Леоніда Трушкіна^[ru] у Театрі Антона Чехова)^[12].

В останні роки життя керувала майстернею театрального факультету Московського інституту телебачення та радіомовлення «Останкіно».

Громадянська позиція

Прибічниця путінського режиму. Виступала в окупованому Росією Криму. Фігурантка бази даних центру «Миротворець» як особа, що становила загрозу національній безпеці України і міжнародному правопорядку^[6].

Смерть та поховання

Померла 16 серпня 2017 року в німецькому курортному місті Баден-Баден після важкого онкологічного захворювання^[13].

Похована 19 серпня 2017 року на Троєкурівському цвинтарі Москви^[14].

Фільмографія

Акторські роботи (вибірково):

• «На край світу…» (1975, Сіма)
• «У четвер і більше ніколи» (1977, Варя)
• «Вороги» (1977, Надя, племінниця Захара Бардіна )
• «Підозрілий» (1978, Катя Арнаут)
• «Не стріляйте в білих лебедів» (1980, Нонна Юріївна, вчителька)
• «Зорепад» (1981, Женька)
• «Про тебе» (1981)
• «Торпедоносці» (1983, Шура)
• «Преферанс по п'ятницях» (1984)
• «Той, хто йде слідом» (1984, вчителька)
• «Вибач нас, перше кохання» (1984, Олена)
• «Щиро Ваш...» (1984, Катя, актриса (озвучила Анна Каменкова)
• «Вийти заміж за капітана» (1985, фотокореспондентка Олена Павлівна Журавльова)
• «Недільний тато» (1985, Олена, вихователька)
• «Снайпери» (1985, Роза Ковальова)
• «Парасолька для наречених» (1986, Зоя)
• «Замах на ГОЕЛРО» (1986, Катя Царьова)
• «Ті, що зійшли з небес» (1986, Маша)
• «Без сонця» (1987, Настя)
• «Есперанса» (1988)
• «Ці... три вірні карти...» (1988, Ліза)
• «Воно» (1989)
• «Жінки, яким пощастило» (1989, Віра Боглюк)
• «Соф'я Петрівна» (1989, Наталя)
• «Зламане світло» (1990, Ольга)
• «Я сама» (1993. Надя; Росія—Україна)
• «Бідна Саша» (1997, мати, Ольга Василівна)
• «Жінок ображати не рекомендується» (1999, Віра Кирилова)
• «Маросейка, 12» (2000, серіал; Ольга)
• «Інша жінка, інший чоловік...» (2003, Ніна)
• «Обручка» (2008, телесеріал) та ін.

Режисер-постановник:

• «Зламане світло» (1990)
• «Замовлення» (2005)
• «Чортове колесо» (2006)
• «Одна війна» (2009)
• «Дві жінки» (2014)
• «Не чужі» (2018)