Глухарьов Владислав Петрович

Владислав Петрович Глухарьов (11 вересня 1939, Дніпропетровськ, УРСР — 12 листопада 2020, Луганськ) — радянський футболіст та тренер, вситупав на позиціях захисника та півзахисника. Зіграв 28 матчів у вищій лізі СРСР. Майстер спорту СРСР (1966), заслужений тренер УРСР (1972), відмінник освіти України.

Владислав Глухарьов
Особисті дані
Повне ім'я	Владислав Петрович Глухарьов
Народження	11 вересня 1939(1939-09-11)
	Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
Смерть	12 листопада 2020(2020-11-12) (81 рік)
	Луганськ, Україна
Зріст	180 см
Вага	74 кг
Громадянство	СРСР  Україна
Позиція	захисник, півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб	завершив кар'єру
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1958—1961 «Трудові Резерви» (В) 105 (14) 1962—1964 СКА (К) 88 (1) 1965—1967 «Трудові Резерви» (В) 89 (0)
Тренерська діяльність**
Сезони	Команда	Місце
1977 1980	«Кривбас» «Стахановець»
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Життєпис

Вихованець дніпропетровського спортінтернату. На дорослому рівні дебютував у 1958 році в складі луганських «Трудових Резервів». На початку кар'єри виступав на позиції правого центрального півзахисника, згодом переведений у центр захисту. У 1960 році включений до списку 33-ох найкращих футболістів Української РСР за № 3.

У 1962 році призваний на військовий службу і протягом трьох років виступав за київський СКА. У 1964 році став переможцем зонального турніру класу «Б».

Повернувшись до Луганська, став разом з командою переможцем турніру другої групи класу «А» (1966) і завоював право на підвищення в класі. Дебютний матч у вищій лізі зіграв 2 квітня 1967 року проти московського «Спартака»^[1]. У сезоні 1967 року взяв участь в 28 матчах вищої ліги, після закінчення сезону завершив кар'єру гравця та увійшов до тренерського штабу «Зорі». Всього за луганську команду зіграв 194 матчі та відзначився 14 голами^[2].

У 1968—1976 роках працював у тренерському штабі «Зорі». За підсумками чемпіонського сезону 1972 року нагороджений званням «Заслужений тренер УРСР». У 1977 році працював у тренерському штабі «Кривбасу», в тому числі в п'яти матчах виконував обов'язки головного тренера. У 1980 році очолював «Стахановець». З 1981 року працював в Луганську з дитячими командами і протягом декількох років входив у тренерський штаб дорослої «Зорі». З 1987 року працював тренером в луганському спортінтернаті, серед його вихованців — Сергій Семак та Юрій Дудник^[3].

Стиль гри

	Високотехнічний, прекрасно розумючий гру футболіст. Володів усім комплектом якостей футболіста високого класу. ... його гра не була ефектною, діяв він на поле раціонально, без суєти та паніки навіть у найгостріших ситуаціях, все було по справі і вчасно. Його передачі були зручні для прийому партнерами, своєчасними й точними, а вражав він ворота суперників ударами не сильно, зате невідпорно для воротарів. Вболівальники зі стажем запам'ятали лаконічність й коректність в його грі, а головне — високий коефіцієнт корисності в команди.
— Сайт «Луганск. Наш футбол»

Досягнення

Як гравця

СКА (Київ)

• Чемпіонат УРСР
  • Чемпіон (1): 1964 (група 2)

«Зоря» (Луганськ)

• Друга група чемпіонату СРСР
  • Чемпіон (1): 1966

Як тренер

Як асистент головного тренера

• Чемпіонат СРСР
  • Чемпіон (1): 1972

Індивідуальні досягнення

• У списку 33-ох найкращих футболістів УРСР: № 3 (1960)

Відзнаки

• Майстер спорту СРСР: 1966
• Заслужений тренер України: 1972