Глушко Олександр Кіндратович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Глушко .

Олекса́ндр Кіндра́тович Глушко́ (* 14 серпня 1938, Покровка — † 28 лютого 2025, Київ) — український прозаїк, журналіст, заслужений журналіст України^[1]. Кандидат філологічних наук. Головний редактор журналу «Вітчизна» у 1986—2012 роках.

Глушко Олександр Кіндратович
Народився	14 серпня 1938(1938-08-14) (86 років)  Покровка, Очаківський район, Миколаївська область, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	журналіст, письменник, педагог, головний редактор
Alma mater	ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка
Науковий ступінь	кандидат філологічних наук
Посада	головний редактор
Нагороди	Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого

Життєпис

Народився 14 серпня 1938 р. на Кінбурнській косі в с. Покровка Очаківського району Миколаївської області.

1996 року закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка та аспірантуру Академії суспільних наук у Москві.

Працював завідувачем відділу миколаївських обласних газет «Комсомольська іскра», кореспондентом у газеті «Південна правда» й п'ять років був редактором молодіжної газети Миколаївщини «Ленінське плем'я».

Після закінчення аспірантури — заступник головного редактора республіканського журналу «Під прапором ленінізму»­. З 1986 року — головний редактор літературно-художнього та громадсько-політичного журналу «Вітчизна».

З 1990 року викладав в Інституті журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, доцент кафедри періодичної преси.

Автор книги художньої публіцистики «Вогні маяків» (1970), збірки оповідань «Маслиновий гай» (1981) та «Фонтан з музикою» (1989); історичних романів «Кінбурн» (1988), «Стрибок тарпана» (1998), «Тріумф і крах» (2018); збірки новел «Італійське каприччо» (2008), «А годы, как птицы…» (1998); літературно-критичних праць «На бистрині часу» (1980), «З позицій соціального оптимізму» (1983), художньо-документальної повісті «Лебедина пісня в ритмі козацького маршу» (2013), «Феномен лідера» (2004), навчальних посібників для журналістів «Журналістське розслідування» (К., 2000); «Основи журналістських знань» (К., 2001); «Журналістське розслідування: історія, теорія, практика» (К., 2006), монографії «Художня публіцистика: європейські традиції і сучасність» (К., 2010), збірки публіцистики «Куди ти йдеш, Україно» (2012).

О. К. Глушко — член Національної спілки письменників, заслужений журналіст України, ветеран труда, лауреат республіканської літературної премії ім. Андрія Головка за найкращий роман 1999 року, літературної премії ім. Олеся Гончара і журналістської премії «Золоте перо».

Нагороджений орденами «За заслуги» ІІІ ступеня, «Святого рівноапостольного князя Володимира Великого», «Святого Миколая Чудотворця» та «Святого Архангела Михаїла», а також Грамотою Верховної Ради України, Почесною відзнакою Національної спілки письменників України, і Почесною грамотою Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

На честь Олександра Глушка засновано стипендію його імені.^[2]