Глєбов Володимир Олексійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Глєбов.

Володи́мир Олексі́йович Глє́бов (рос. Владимир Алексеевич Глебов; 10 листопада 1946(19461110), Перечин, УРСР, СРСР) — український митець-коваль, російськомовний поет, член НСПУ та Спілки письменників Росії, чоловік письменниці Ірини Глєбової (Полякової).^[1]

Володимир Олексійович Глєбов
Владимир Алексеевич Глебов
Народився	10 листопада 1946(1946-11-10) (78 років) Перечин, УРСР, СРСР
Громадянство	Україна
Національність	росіянин[1]
Місце проживання	Харків (1973—2022)
Діяльність	поет, коваль
Alma mater	Орловський педінститут
Мова творів	російська
Роки активності	1973-2021
Жанр	іронічна поезія
У шлюбі з	Ірина Глєбова (Полякова)
Нагороди	Лауреат турніру іронічної поезії конкурсу «Пушкінська осінь в Одесі» (2-ге місце)[2]

Біографія

Зовнішні зображення
Портретне фото
	Володимир Глєбов

Народився в закарпатському містечку Перечині у сім'ї військовослужбовця Радянської Армії. Дитинство провів у Росії: спершу зростав у Архангельській області на берегах Онеги, потім жив і навчався в містечку Єфремові Тульської області, яке стало останнім місцем служби його батька.

Закінчив художньо-графічний факультет Орловського педагогічного інституту у 1972 році. Був учителем, викладав у професійно-технічному училищі у 1966-67 рр. і у школі в 1972-73 рр.

З 1973 року мешкав у Харкові. З 1973 по 1989 рік працював художником-конструктором. З 1987 року займався художнім куванням у власній майстерні «Лєвша». Вироби майстерні можна знайти в оздобі будівель Харкова, Києва, Москви, а також однієї з церков Бейруту. Майстерня, заснована Глєбовим, виконувала замовлення для багатьох відомих людей, зокрема для братів-політиків Петра та Віктора Ющенків.^[3]

З 1989 по 1995 рік Володимир Глєбов був заступником генерального директора МП «Славяне». З 1995 року — художник-коваль у ТОВ «Апрель».

Після початку Повномасштабного вторгнення Росії разом із дружиною полишив Харків і перебрався до Єфремова, РФ. Овдовів у 2025 році.^[4]

Поетичний доробок

Починав поетичну творчість Володимир Глєбов на заводській літературній студії ХТЗ під кураторством Григорія Гельфандбейна.^[5][6]

Друкувався у журналах «Радуга», «Донбас», «Истоки», «Прапор». Є автором кількох збірок віршів:

• «Звичайне коло» (рос. «Обыкновенный круг», 1990),
• «На мені природа відпочиває» (рос. «На мне природа отдыхает»),
• «Ліствиця Марії» (рос. «Лествица Марии», 2000),
• «Забутий в капусті» (рос. «Забытый в капусте»).

Лауреат турніру іронічної поезії конкурсу «Пушкінська осінь в Одесі» (здобув друге місце)^[2], член Національної спілки письменників України з 2009 року.