Гліцерій

Флавій Гліцерій (лат. Flavius Glycerius) — римський імператор, що правив у березні 473 — червні 474 років.

Флавій Гліцерій
Flavius Glycerius
Флавій Гліцерій Треміссіс Юлія Непота
Імператор
Початок правління:	3 березня 473 р.
Кінець правління:	червень 474 р.
Попередник:	Олібрій
Наступник:	Юлій Непот
Дата народження:	430
Місце народження:	невідома
Країна:	Римської імперії
Дата смерті:	після 480
Місце смерті:	Далмація

По смерті Олібрія трон у західній частині римської імперії залишається незайнятим, оскільки імператор східної римської імперії Лев I не мав гідного кандидата.

Про Гліцерія відомо небагато. Він займав посаду comes domesticorum командира охорони. Гліцерій був проголошений імператором в березні 473 року полководцем Гундобадом. За словами Йордана, він отримав владу швидше шляхом захоплення, ніж законного обрання. Візантійський імператор Лев I не визнав Гліцерія і відправив до Італії свого ставленика Юлія Непота. У червні 474 року він увійшов у Равенну і був визнаний імператором. Гліцерій утікає до Риму, який проте закриває перед ним двері. Юлій Непот відправив попередника і невизнаного імператора Гліцерія єпископом у Салону (тепер місто Спліт). Після його зміщення 24 червня Непот приймає у Римі титул авґуста (Йордан; 'Про походження і діяння гетів'; 240).

Згодом Гліцерій був призначений єпископом у Медіоланум (суч. Мілан), де він і помирає бл. 480 року. Античний історик Малх Філадельфійський згадує проте, що Гліцерій брав участь у змові проти Непота у 480 році під час якої і був вбитий^[1].