Голінська волость

Голінська волость — адміністративно-територіальна одиниця Конотопського повіту Чернігівської губернії з центром у селі Голінка. Сформована після анексії Гетьманщини Російською імперією 1782 року. В основному відповідала попередній території Голінської сотні Прилуцького полку.

Голінська волость
Центр	Голінка
Площа	202,13 (1885)
Населення	10 835 осіб (1885)
Попередники	Голінська сотня

Географія

Голінська волость була однією з 11 волостей Конотопського повіту, належала до 2-го територіального стану і межувала з чотирма волостями повіту: Тиницькою, Дмитрівською, Красноколядинською, Великосамбірською. Посутня прикмета Голінської волості — найбільша щільність населення у Конотопському повіті, одна з найвищих взагалі в Лівобережній Україні. Це спричиняло численні земельні конфлікти між мешканцями волості. Демографічна динаміка села була справді приголомшливою: на 1886 рік у Голінці був 351 двір з населенням 3246 жителів, а 1897 (всього за 11 років) вже 770 дворів з населенням 5778 жителів. Відтак з кінця XIX століття почалася еміграція багатьох родин (в тому числі козацьких, наприклад рід Ковалівських та Гузів) до Алтаю та Казахстану, що до певної міри розрядило напругу в містечку.

Населення волості

Станом на 1864-1865 роки до складу Голінської волості входило 12 поселень. Станова приналежність: крестяни - 365 чоловіків та 417 жінок; козаки - 4,400 чоловіків та 4,527 козачок; нижчі чини - 66 чоловіків та 63 жінки; посадові особи - 24 чоловіки; старости - 10. Тобто кількість станових козаків у Голінській волості складала 8,927 осіб,^[1] що вдесятеро перевищувало представників інших станів. Більша питома вага козаків була лише у Красноколядинській волості Конотопського повіту.

Станом на 1885 рік складалася з 7 поселень, 21 сільська громада. Населення — 10835 осіб (5427 чоловічої статі та 5408 — жіночої), 1872 дворове господарство^[2]. Більшість господарств у Голінці та Гайвороні належала становим козакам, які зберегли окремий привелійований статус після ліквідації полкового устрою Гетьманщини (з 1782 по 1923 - до запровадження совєцьких окупаційних систем розподілу населення).

Земля волості

	Площа, десятин	У тому числі орної, дес.
Сільських громад	10930	10073
Приватної власності	9017	6468
Іншої власності	266	216
Загалом	20213	16757

Основні села волості

• Голінка — колишнє державне та власницьке село при річці Зарукавній за 28 верст від повітового міста, 3608 осіб, 663 двори, 2 православні церкви, школа, постоялий двір, 7 постоялих будинків, 4 лавки, 3 ярмарки на рік, 3 вітряних млини.
• Білі Вежі — колишнє власницьке село, 1022 особи, 198 дворів, православна церква, школа, 2 постоялих будинки, лавка.
• Гайворон — колишнє державне та власницьке село при річці Басанці, 4274 особи, 654 двори, православна церква, школа, постоялий будинок, 3 лавки, базари по четвергах, 2 вітряних млини, маслобійний і цегельний заводи.
• Григорівка — колишнє власницьке село, 980 осіб, 251 двір, православна церква, каплиця, школа, постоялий будинок, лавка, 3 ярмарки на рік, 2 вітряних млини.

Земська та поліцейська приналежність волості

До 1898 року Земським начальником 3-го стану, до якого входили Бахмацька та Голінська волості, був надвірний радник Олександр Іванович Константинов^[3]. Його замінив поручник Іван Васильович Занкевич(земська садиба Голінської волості містилася у Гайвороні)^[4][5], батько російського еміграційного політика Андрія Дикого.

Голінська волость відносилася до 2-го поліційного стану Конотопського повіту, становий пристав перебував у селі Голінка на кутку Хільківка. З 1 липня 1888 по вересень 1898 рік ним був Павло Самійлович Лось^[6]. Його наступником у вересні 1898 став колезький асесор Владимир Нилович Аммосов^[7][8]

Волосна влада

1900 керівниками Голінської волості та членами волосного суду були:

• волосний старшина козакъ Н. Ріпа;
• волосний писар - посада вакантна^[9];
• голова волосного суду крестянин Я.М. Пономаренко;
• волосний суддя крестянин Є.О. Гришко;
• волосний суддя крестянин Д.П. Ткаченко;
• волосний суддя козакъ В.В. Ковалевський^[10].

Джерела

• Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)