Голіцинське газоконденсатне родовище

Голі́цинське газоконденсатне родовище — газоконденсатне родовище в межах чорноморського шельфу України на відстані 130 км від м. Одеса. Належить до Південно-Каркінітської тектонічної зони Каркінітсько-Північнокримського прогину. Станом на 2016 є дані про незаконну промислову діяльність РФ в районах Голіцинського та Одеського газових родовищ.^[1]

Голіцинське газоконденсатне родовище
45°41′00″ пн. ш. 31°45′00″ сх. д.
Тип	газоконденсатне родовище
Країна	Україна
Надрокористувач	Чорноморнафтогаз
Голіцинське газоконденсатне родовище (Україна)

Історія відкриття

Структура виявлена сейсморозвідкою МВХ у 1964 та 1967, та підготовлена до пошукового буріння по опорному відбиваючому горизонту, приуроченому до майкопської серії. Будову складки деталізовано МСГТ у 1972—1973, 1985—1986 та 1990. Також при переінтерпретації сейсмічних матеріалів у 1974—1975.

У 1975 на Голіцинському родовищі отримано перший промисловий приплив газу^[2].

Геологічна будова

Платформовий чохол структури представлений карбонатними і теригенним утвореннями крейди, палеогену і неогену-антропогену, потужність яких становить 1500, 2000, і 350 м відповідно.

По відкладах палеоцену структура є субширотною антикліналлю розміром 22×2,5 км і висотою 130 м. Круте північне крило ускладнене зоною підкиду з амплітудою 50-100 м.

Структура запасів

Початкові видобувні запаси категорій А+В+С₁: по газу — 11896 млн м³; конденсату — 330 тис. т.

Розробка газоконденсатного покладу знаходиться на завершальній стадії. Видобуто 6562 млн м³ газу і 212,9 тис. т. конденсату. Складність експлуатації свердловин полягає в утворенні піщаних і грязьових корків у стовбурі, збільшенні фільтраційних опорів у привібійній зоні, і т. ін.