Палеоцен

Палеоценова епоха, палеоцен (від дав.-гр. παλεω — «давній» та ζεηος — «явний»; рос. палеоценовая эпоха (палеоцен), англ. Palaeocene, нім. Paläozän n) — нижній відділ палеогенової системи (рання епоха палеогенового періоду). Нижня межа — 66,0 млн р. верхня — 56,0 млн р. тому. Нижня межа палеоцену є і нижньою межею кайнозою. Складається з трьох ярусів (віків)^[2]:

• Данський ярус (66,0-61,6 млн р.);
• Зеландський ярус(інші мови) (61,6-59,2 млн р.);
• Танетський ярус (59,2-56,0 млн р.).

Система/ Період	Відділ/ Епоха	Ярус/ Вік	Вік (млн років)
Неоген, N	Міоцен, N1	Аквітанський, N1aqt	молодше
Палеоген, Ꝑ	Олігоцен, Ꝑ3	Хаттський, Ꝑ3h	23,03	27,82
		Рюпельський, Ꝑ3r	27,82	33,9
	Еоцен, Ꝑ2	Приабонський(інші мови), Ꝑ2p	33,9	37,8
		Бартонський(інші мови), Ꝑ2b	37,8	41.2
		Лютецький, Ꝑ2l	41,2	47,8
		Іпрський, Ꝑ2i	47,8	56,0
	Палеоцен, Ꝑ1	Танетський, Ꝑ1t	56,0	59,2
		Зеландський(інші мови), Ꝑ1z	59,2	61,6
		Данський, Ꝑ1d	61,6	66,0
Крейда, K	Верхня/Пізня, K2	Маастрихтський, K2m	древніше
Підрозділи палеогенової системи наведені згідно МКС, станом на 2018 рік[1].
п о р

Клімат у середній смузі Європи та на сучасній території України був теплий, переважала теплолюбна рослинність. Геологічні відклади, що утворилися, складають палеоценовий відділ.